«Тетяну показово повісили біля суду за фразу «Скадовськ – це Україна»: моторошні подробиці злочину рашистів

У листопаді Тетяна Мудренко могла би святкувати 56-річчя, але до цього дня жінка не дожила всього місяць. 7 жовтня в окупованому Скадовську на Херсонщині Тетяну разом із чоловіком Анатолієм Орєховим викрали працівники поліції, які після російського повномасштабного вторгнення пішли на співпрацю з агресором. А невдовзі тіло жінки, яка і в окупації відстоювала свою проукраїнську позицію, знайшли в центрі Скадовська біля будинку суду.

«В окупованому Скадовську сестра продовжувала їздити на велосипеді з українським прапорцем»

– Ми із Тетяною близнючки, народилися та виросли в Дніпрі, — розповіла «Фактам» сестра загиблої Наталя Чорна. — За фахом вона медсестра, певний час виконувала обов’язки фельдшера на місцевій фабриці «Славутич», працювала у відділеннях пульмонології, хірургії, інфекційному у лікарнях, Її завжди поважали за кваліфіковану допомогу, добре серце.

Десять років тому Таня відпочивала в Скадовську, у поїздці на острів Джарилгач познайомилася з Анатолієм. Він був капітаном катера, на якому туристів возили на острів. Сподобалися одне одному, обмінялись контактами. Толя сам росіянин, рідні там є, але він давно живе в Україні і має проукраїнські погляди. У Скадовську в нього була дружина, дитина, але вони розлучились. Таня і Толя перший час їздили одне до одного. Коли закінчувався курортний сезон, Толя жив у Дніпрі. Тетяна про нього дуже дбала, смачно готувала. Згодом Анатолій запропонував сестрі перебратися до нього, і вона погодилась.

Тетяна Мудренко

Навіть після того як вийшла на пенсію, Тетяна працювала у лікарнях, садочках, дитячих санаторіях Скадовська. У літній період возила з Дніпра до курортного міста діток з інвалідністю, супроводжувала їх як медичний працівник. Крім того, сестра доглядала за літніми людьми, ставила крапельниці. Вона була досить мобільною — швиденько сідала на свій велосипед і їхала до пацієнтів, долала значні відстані. На свій вік сестра чудово виглядала. Як модель. Була…

– Згадайте ранок 24 лютого. Як почалася війна для сестри та її чоловіка?

– Справа в тому, що від листопада я гостювала в них, тож стала свідком усіх подій. У мене тоді боліла рука, і ми разом із сестрою зарядку робили. Зайшов Толя і сказав, що почалася війна. На початку березня у Скадовську вже були окупанти, які забрали в полон мера. Ми з іншими людьми прийшли на площу, скандували, аби його повернули, співали українських пісень та гімн. Тоді рашисти заявили, що через півтори години відпустять міського голову.

А потім підігнали вантажівки, з яких витягнули якісь ящики. Відкрили їх — а там світлошумові гранати. Ними і кидали в нас, сестрі пирснули в обличчя сльозоточивим газом, ми чули автоматні черги. Багато відео з тих подій ми викладали у Фейсбук.

Після тих подій якась така пустота була. Люди злякались і більше ніхто вже не влаштовував мітинги. Дехто покинув місто. А до того ж активно їздили по Скадовську, фотографували окупантів… Сестра продовжувала їздити на велосипеді з українським прапорцем, спілкувалась українською і дуже дратувалась, що сусіди, які ще вчора називали своїм домом Україну, різко стали симпатизувати Росії.

«Таню рашистам мабуть здали поліцейські-колаборанти»

– Чому рідні не наважились виїхати?

– Таня полюбила Скадовськ і не хотіла його покидати. Навіть я хотіла продати дім у Дніпрі і переїхати до неї. Та не склалося. Мені здається, що сестра до останнього вірила в нашу перемогу й розуміла, що на своїй землі. Я ж поїхала до Дніпра у квітні через сімейні обставини, заплативши за це ще й 5000 гривень.

– За яких умов зникла Тетяна та як ви дізналися, що її немає в живих?

– Достеменно важко сказати, що спровокувало конфлікт. Місцеві кажуть, що начебто авто моїх рідних обігнало поліцейських і вони вчепилися. Хотіли забрати машину, але люди навколо обурилися і врятували. Подружжя відпустили, але ввечері за ними повернулися. Дім перевернули, забрали машину, велосипеди. Таня заявила окупантам, що Скадовськ — це Україна, і він ніколи не буде російським. Сестру з чоловіком повезли до місцевого СІЗО.

Тетяна Мудренко

7 жовтня зв’язок з Тетяною обірвався, я написала в закриті проукраїнські пабліки. Там свого часу була й сестра, але напередодні вона звідти вийшла, щоб не наражати нікого на небезпеку. Невдовзі мені прислали інформацію з одного сайту про мертву жінку. У неї сліди удушення. Мовляв, жінка гуляла з собакою і вивідувала в орків інформацію. На фото я впізнала сестру…

Зрозуміло, що це ніяке не самогубство. Сестра навіть не вміла зав’язати тієї мотузки. Та ще й перед будинком суду. Таню називали «очі Скадовська». Навіть чоловік не знав, чим вона займалася. Її мабуть здали поліцейські-колаборанти. Але Таня точно нічого не випитувала. Що бачила — те й бачила… Як все закінчиться, проситиму провести ексгумацію. Я так це не залишу.

Про долю чоловіка сестри Толі не було нічого відомо. А 18 жовтня він мені подзвонив та повідомив, що його випустили поховати дружину, про травми він не каже. Лише те, що в нього зламана рука.

– Наскільки мені відомо, у вашої сестри залишився син. Чи спілкувався він із мамою?

– Це важка та закрита тема. Він виїхав у Росію і тепер вчить нас, яка в кого батьківщина. Його дружина із Красноперекопська, це Крим. То її родичі так раділи окупації. Отримували дві пенсії. А потім жалілися, що одну забрали. Тетяна важко це все переживала…