Заманливі розповіді про очікуваний бурхливий розвиток українського Приазов’я на Херсонщині окупаційна влада поєднує з його реальним перетворенням на укріплений район, розповідає «Голос України».
Обіцяли житло, а будують траншеї
Так, гауляйтер Володимир Сальдо тішить публіку регулярними заявами про те, що на курорті Арабатська стрілка нібито вже триває підготовка до зведення цілих нових селищ. І ознаки масштабних будівельних робіт на відстані від села Стрілкового до села Генічеська Гірка там справді є. От тільки пов’язати їх призначення зі спорудженням нового житла чи прокладанням комунікацій водо- чи теплопостачання не міг би навіть переконаний оптиміст.
Зокрема, одним з осередків цих робіт стала територія бази відпочинку «Хвиля» біля села Стрілкового. Тут рашисти ударними темпами облаштовують — ні, не комфортабельні житлові котеджі для переселенців, а майданчик на 15 військових вертольотів ЗС РФ.
До того вони базувалися біля селища Чаплинка. Але після звільнення правобережжя Херсонщини «Хаймарси» дотягнулися і туди, тож залишки своєї недобитої техніки окупанти вирішили передислокувати на Арабатку.
З тих же міркувань тут демонтували бетонні плити з автодороги вздовж стрілки. Їх також використали для будівництва злітно-посадкової авіаційної смуги.
Арабатська стрілка — за 180 кілометрів від Херсона, тож московські генерали сподіваються, що цього досить, аби убезпечити штурмовики й бомбардувальники від обстрілів. Але нещодавня «бавовна» на аеродромах у глибинній Росії доводить: розслабитися не вийде ні на Арабатці, ні в якомусь зачуханому Енгельсі.
Замість авіаносця — гумовий човник
Власне, основні сподівання окупанти покладають не на тимчасові злітні смуги та майданчики, а на розгалужену систему польових фортифікацій, які нині вкрили чи не весь перешийок, що сполучає Херсонщину з Кримом. Ось за них вони справді взялися серйозно, задіявши потужну землерийну техніку.
Будівельні компанії з РФ не тільки прокладають по курортній зоні траншеї та мурують бліндажі, а ще й розширюють дорогу, укріпили автомобільний міст через протоку Тонка біля Генічеська.
Однак з точки зору військових спеціалістів, усі оборонні потуги є не більше ніж істеричним закопуванням у землю мільярдів рублів від російських платників податків. Адже Арабатська стрілка самою матінкою-природою призначена для того, аби відпочивальники розслаблялися тут на теплому пісочку, а не для ведення боїв. Її рельєф рівний, як стіл, природні укриття на всій протяжності перешийку відсутні. Варто підняти в повітря розвідувальний безпілотник, і всі маскувальні хитрощі оборонців буде видно, наче на долоні.
У сильні шторми Азовське море затоплює значні її ділянки, після чого в морози вода замерзає і підтоплена територія перетворюється на «каток». Ще й ґрунти тут піщані — від влучань потужних боєприпасів навіть захищені дерев’яними дошками стінки траншей легко руйнуватимуться, втрачаючи свої захисні функції. На непотоплюваний авіаносець курортна Арабатка ну ніяк не схожа — скоріше на гумовий човник.
Не вивчили уроків історії
Власне, наведені вище аргументи — ніяке не «відкриття Америки». Сама історія доводить, що і в Другу світову війну, і в епоху тривалих російсько-турецьких війн усі спроби будівництва на Арабатській стрілці якихось фортець, захисних мурів чи інші намагання затримати тут пересування ворожих військ закінчувалися поразкою. Причому дуже швидкою.
Арабатку, як то кажуть, не брав тільки лінивий — рельєф та особливості місцевості цьому сприяють якнайкраще. Та Путін з компанією, як відомо, уроки історії не вчить: він воліє її переписувати. От і з Арабатською стрілкою рашисти дбайливо створили для себе всі передумови, аби вдруге наступити на старі граблі й отримати держаком по лобі. Успіхів!
Тэги: