Дарина Лапіна
Військовий на позивний Міккі – молодший сержант-розвідник 34 окремої бригади берегової оборони Морської Піхоти. До повномасштабного вторгнення він мріяв навчати дітей у школі, адже за професією є вчителем географії. Але напад російських загарбників не дав молодому педагогу змоги втілити плани в життя. Нині Міккі виконує надскладні завдання у розвідці та мріє про повернення у рідне село.
Його історію на своїй Фейсбук-сторінці публікує 34 окрема бригада берегової оборони Морської Піхоти.
Міккі разом з сім’єю довелося кілька місяців перебувати в російській окупації. Родині пощастило, і вони змогли виїхати на підконтрольну українським військам територію. Після чого хлопець одразу пішов до ТЦК, щоб долучитися до лав Сил оборони України.
Військовий зізнається, думок вчинити інакше не було.
«Я давав присягу українському народові, служив строкову службу. Крім того, я вдосталь бачив, як поводяться на нашій землі окупанти», – пояснює своє рішення розвідник.
В ТЦК Міккі одразу запропонували йти на службу тоді ще в 124 окрему бригаду територіальної оборони у Херсонській області (нині – 34 окрема бригада берегової оборони Морської Піхоти). Спочатку він потрапив до автомобільної роти, а потім продовжував нести службу в інших логістичних підрозділах. Проте, з перших днів боєць мріяв про службу в розвідці.
«Розвідка дуже цікаве місце служби, тут багато залежить від кмітливості, винахідливості, нестандартних підходів до виконання завдань. Ти весь час в русі та змушений вдосконалюватися», – зауважує воїн.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Із модельного бізнесу в командири: історія бійця Одеської бригади, що захищає небо Херсонщини
Підрозділ молодшого сержанта і справді особливий. Морпіхи-розвідники виконують складні та дуже важливі завдання. Вони часто діють самостійно, без підтримки суміжних підрозділів, на лінії бойового зіткнення та в тилу ворога.
«Під час виконання бойових завдань, в основному, все залежить від тебе самого. Як ти підготувався, як складений план виконання завдання, які чинники враховані, яке спорядження підібране, виходячи зі специфіки задачі. Величезну увагу ми приділяємо тренуванням особового складу, особливо молодому поповненню. Я треную їх сам, постійно, кожен день, якщо ми не на бойовому завданні. Якщо боєць успішно виконує тренувальне завдання – ну, що ж, ти молодець. Якщо – ні, тренуємось далі», – каже молодий командир.
Попри важкі роки проведенні на війні, Міккі не втрачає оптимізму. Мріє повернутися з мамою в рідне село й знову займатися фермерством. А ще, він неодмінно хоче побувати в Генічеську і покататися там з водних гірок. Військовий переконаний, що це обов’язково відбудеться.
Фото: Корпус морської піхоти.
Марина Поліщук
