Марина Поліщук
Пів року в окупації працювали співробітники ДСНС Херсонщини. Ліквідовувати наслідки прильотів та гасити пожежі їм доводилося в умовах постійної небезпеки для життя. Утім, змусити їх до колаборації росіянам не вдалося. Щоправда, і виконувати в рідному місті службові обов’язки херсонські надзвичайники не змогли.
Ті, кому вдалося вирватися на підконтрольну Україні територію, поповнили лави рятувальників інших міст. Історію надзвичайників, які працюють у Миколаєві, розповідають podrobnosti.ua.
«Я командир відділення на цьому автомобілі. У мене в підпорядкуванні 4 чоловіка».
Олександр віднедавна працює в Миколаєві. Його рідна пожежна частина в Херсоні – під владою окупантів 1 вересня припинила роботу. Рятувальнику та його колегам ще в лютому довелося зустрітися з орками. Ті налагоджувати контакти приїжджали на БТРах.
Олександр Елль – командир відділення 1-ї Державної пожежної рятувальної частини ГУ ДСНС України в Херсонській області:
«Далі їхні структури почали все частіше появлятися у нас. То покажіть нам гараж, то покажіть техніку. Ніхто з ними розмовляти не хотів, але складно не відповідати на питання, коли людина зі зброєю».
Гасити пожежі та ліквідовувати наслідки прильотів доводилося і в Херсоні, і за його межами. Коли не працював телефонний зв’язок, приймали виклики через соцмережі, інколи постраждалі самі приїжджали до пожежної частини. Та поки люди чекали на допомогу, окупанти не випускали рятувальників без перевірок.
«На блокпостах перевіряли постійно документи. Заставляли роздягатися по пояс, дивилися татуювання. Дивилися все, що буває по ТВ», – розповідає Олександр Елль.
Носити шеврони ДСНС України та використовувати прапор України окупанти забороняли. Але навіть за умов суцільного контролю Олександру на робочій машині вдавалося виїздити на виклики під звуки українського гімну. Через що, власне, і потрапив на допит.
«Виїжджали на заправку автомобіля, мали можливість через гучномовці включати гімн України та підтримувати наш народ, який залишався в той момент в окупації. Хто аплодував, хто кричав, хто свистів», – розповідає командир пожежної рятувальної частини.
Командир підрозділу, в якому служив Олександр, каже, тиск росіян на його підлеглих і особисті бесіди відбувалися регулярно. Співробітників намагалися спочатку вмовити на співпрацю, а потім залякати. Декого забирали на підвал.
«Приїхав до нас заступник міністра МНС Росії і «міністр МНС» «ДНР». Приїхали, щоб сказати, що Крим перейшов, Донецьк перейшов, у нас є все: пальне, техніка, грошей більше платять», – зазначає Костянтин Козак, начальник 1-ї Державної пожежної рятувальної частини ГУ ДСНС України в Херсонській області.
Та будь-які вмовляння не допомогли окупантам домогтися свого.
«За всю окупацію ми в них не одної літри пального не взяли. Нам вистачало. Нам допомогли люди, які сказали – або спалимо, або віддамо організаціям. Цим людям велика пошана», – наголошує Костянтин Козак.
Та невдовзі окупанти почали забирати й користуватися майном українських рятувальників.
«Ті, які кричали, що у нас все є, показали, що в них нічого нема. Коли вони почали викрадати нашу техніку, ми все прекрасно зрозуміли», – каже керівник пожежної рятувальної частини.
У таких умовах, розповідає Костянтин, далі працювати було неможливо. Його підрозділ вимушений був припинити роботу в Херсоні. І виїхали в інші регіони. Так, 16 його підлеглих наразі працюють на Миколаївщині.
Денис Федоров – заступник начальника 4-ї Державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС України в Миколаївській області:
«Люди не бояться роботи, не бояться полум’я, вибухів. Вони можуть надавати допомогу людям, навіть ризикуючи своїм життям».
Зараз надзвичайники-переселенці рятують сусідів та мріють, що скоро зможуть повернутися додому й працюватимуть для жителів рідної вільної Херсонщини.
Ян Ярчук
Дарина Лапіна
