Під час окупації жителька Великої Олександрівки народила доньку в підвалі власного будинку під обстрілами ворога

Декілька тисяч жителів селища міського типу Велика Олександрівка на Херсонщині потроху оговтуються від окупації, в якій перебували понад пів року. Без газу та світла, змучені тортурами та щоденними обстрілами. Але нині – вільні!

Росіяни мародерили та свідомо знищували інфраструктуру, але люди не підкорилися ворогу. Навпаки – ще більше згуртувалися. Вони ризикували життям, аби допомогти одне одному. Та навіть після того, як наші захисники вигнали окупантів, про спокій тут говорити зарано – окупанти й досі гатять по мирних людях.

Подробиці про життя у Великій Олександрівці – у репортажі «Фактів».

Разом із родиною Сергій жив через дорогу від одного зі штабів російських військових. Розташувалися окупанти в підвалах місцевої школи. Шкільне подвір’я заміноване. Підвал облаштували за своїм смаком. Тут було все, що вони змогли винести з магазинів та приватних будинків: техніка, меблі, навіть штори.

Сергій біля власного понівеченого будинку

– Дуже їм подобалося шикарне життя, тому й понатягували сюди комп’ютери, плазмові телевізори, холодильники, пральні машини… – каже Сергій.

Деякий час Сергій також провів у підземеллі, але не в цьому. Він – поліцейський, а росіяни під час окупації відкрили полювання на правоохоронців. Ризикуючи життям, чоловік допомагав виїжджати іншим співробітникам Нацполіції, а у своєму гаражі зберігав їхню форму та зброю. Сам врятуватися не встиг. До його будинку таки прийшли окупанти та забрали в катівню.

– Били прикладами по голові, по спині. Чую – щось на пальці чіпляють, накручують дроти. Питають: знаєш що це таке? Кажу: ні. Кажуть: ну зараз узнаєш – струм, – розповідає Сергій.

І так протягом трьох днів. Нелюди погрожували розправою йому та його родині, зокрема маленькому сину та вагітній дружині. Вимагали показати, де зберігає зброю. Сергій відвів окупантів до однієї зі схованок. Та й цього було мало. Росіяни вивезли його до іншої катівні в Каховку. Ще два дні тортур, а потім – зухвала пропозиція перейти на їхній бік.

Після його відмови чоловіка зрештою таки відпустили до дружини Ольги, яка ось-ось мала народжувати.

Ольга зі старшим сином

Жінка через гордість не зверталася до російських медиків. Народила здорову донечку в підвалі власного будинку під шквальними ворожими обстрілами.

– У нас перша лінія вогню, постійно були обстріли. Я чотири місяці з дітьми не виходила з підвалу на вулицю. Примушували нас виїхати в Росію з дітьми, казали: збирай речі. А ця дитина, новонароджена, кажуть, уже громадянин Російської Федерації. Ми, звичайно, відмовлялися, – розповідає Ольга.

Родина й досі живе в підвалі

У підвалі родина живе й досі. В їхньому будинку немає жодної вцілілої кімнати. Та й нині, каже Ольга, небезпека не зникла. Росіяни продовжують обстрілювати звільнену Велику Олександрівку.

– Був приліт, ось через вікно. Буквально за десять хвилин до цього ми з дітьми на дивані сиділи, вийшли – і прилетіло.

Розбиті адмінбудівлі, спалені автівки, потрощені будинки, заміновані вулиці, немає газу та світла – так нині живе Велика Олександрівка.

Інша родина, Оксана з чоловіком, пробула під окупацією три місяці, дивом вдалося виїхати. Нині ж повернулися на кілька днів, аби бодай трохи розібрати завали колишнього будинку. У гору цегли оселя перетворилася після детонації вантажівки з ворожими БК.

– У кожному подвір’ї стояли машини з боєприпасами. Вони тільки їх  загрузили, відстрілялися і приїхали. І почалося все це, детонація. Згоріла ця хата, і ця, а наша хата – посередині. Як ми вціліли – я взагалі не знаю, – розповідає Оксана.

Будинок Оксани та її чоловіка знищено в результаті детонації боєприпасів

Коли росіяни тікали із селища, на стінах та дошках у класах розбомбленої школи встигли залишити послання: «У вас крутая школа, простите нас – это все сверху» та навіть «Скоро мы еще вернемся». Та це навряд чи, кажуть українські військові. Збройні сили міцно тримають звільнені від окупантів території.

– Хочеться, щоб уся Україна була вільною та незалежною, щоб ніхто не наказував нам, що робити, – говорить військовослужбовець ЗСУ Микола.

Окупанти двічі підривали міст через Інгулець біля Великої Олександрівки

Сім місяців росіяни свідомо знищували селище. Наприклад, міст через річку Інгулець окупанти підривали двічі. Усе, аби наші військові втратили перевагу під час наступу. Однак і цей план військових «другої армії світу» з тріском провалився.