Ян Ярчук
Боєць з позивним Фанат від початку великої війни приєднався до лав ЗСУ: спершу був бойовим медиком, а потім – займався евакуацією поранених у 39-й ОБрБО під час операції на лівому березі Дніпра.
Про його шлях розповіли на сторінці 39-ї окремої бригади берегової оборони, де систематично публікують історії захисників.
Війну він уперше побачив на власні очі в Югославії. На початку 1990-х Фанат брав участь в українському миротворчому контингенті, де виконував обов’язки санінструктора.
Повернувшись, жив звичайним цивільним життям. У 2014 році отримав інвалідність. На ноги став завдяки спорту.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українські військові: те, що відбувається на лівому березі Дніпра на Херсонщині, – це пекло
До ТЦК він прийшов вже на другий день повномасштабного вторгнення РФ. Спершу був бойовим медиком роти, потім головним сержантом стрілецького взводу. Зрештою навесні 2023 року Фаната перевели в медпункт. Тому що катастрофічно не вистачало медиків. Тоді саме починалася операція на лівому березі Дніпра.
Фанат згадує деякі моменти своєї роботи на лівобережжі:
«Ми чергували на точці і очікували поранених. Ти ніколи не знаєш, скільки буде хлопців, у якому вони стані. Чекаєш-чекаєш, а потім прилітають пікапи, з яких у буквальному сенсі випадають хлопці. І за лічені хвилини ти маєш ухвалити правильне рішення, надати допомогу і, найголовніше, безпечно вивезти. Дуже важливо швидко і безпомилково оцінити стан кожного, а це не завжди легко зробити. Бо зазвичай це темний час доби, хлопці мокрі, в болоті, брудні. А якщо це ще й взимку, коли на бійцях багато одягу, то задача ще складніша. Якось забирали поранених, усіх найважчих перетягнули в машину, один начебто нормально стоїть, говорить. Я повернувся до нього, кажу: «Ходімо». Він починає йти і втрачає свідомість. Коли зрізали одяг, виявилося, що у нього обидві ноги посічені безліччю уламків. І поки діяв адреналін, він тримався на ногах», – пояснює Фанат.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Медик і провідник на лівому березі Херсонщини: історія військового на псевдо Ервін
Він також згадує, коли йому разом з побратимом довелося не чекати, а шукати поранених на березі.
«Ніч, безпросвітна темрява, над головою постійно дзижчать FPV, а ми з червоними ліхтариками блукаємо у секторі, де вони приблизно мають бути. Знайшли вчасно, бо в одного хлопця вже розвинувся гідропневмоторакс – малесенький уламок зайшов у легеню. Вивезли, врятували, все добре», – згадує медик.
Один із найважчих спогадів Фаната – момент, коли загинув побратим, водій еваку Ігор. Тоді під час чергування на березі їх накрило «Градом»: 4 снаряди прилетіли майже в одну точку.
«Мене вдарило дверима, я влетів у погріб, де мене присипало. Поки я звідти викопався, дістав рацію… Витягнув Ігоря з-під машини, але допомогти йому було неможливо», – говорить військовий.
Наслідки численних контузій, проблеми зі спиною постійно дають про себе знати. Але медик продовжує виконувати свою роботу.
«Втомився? Так… Як і всі хлопці та дівчата тут. Хоча, за моїми спостереженнями, найбільше про втому говорять люди, які не беруть участі у війні. А ми продовжуємо працювати. Бо зрозуміло, що росіяни не збираються зупинятися у спробах захопити більше територій. Відповідно, і ми маємо продовжувати боротьбу, щоб не дати ворогу цього зробити», – упевнений Фанат.
Історії захисників Херсонщини також можна прочитати у таких матеріалах як: «Це найскладніша операція в моїй практиці»: морські піхотинці – про бойові задачі на лівому березі поблизу села Кринки та Масивні обстріли та важка евакуація: військовий розповів про перші операції на лівому березі Херсонщини.
Фото: 39-й ОБрБО
Марина Поліщук
