«Окупований блюз»: як херсонській гурт «Криголам» записав альбом в окупації

Музика окупаційного Херсона. Саме так можна назвати новий альбом гурту «Криголам», який був записаний влітку 2022 року. Музиканти Вовчик та Костик (ред. саме так попросили до себе звертатися артисти) не просто не виїхали з міста, а продовжували займатися творчістю. 17 представлених композицій були записані в звичайній квартирі, де для додаткової звукоізоляції використовувалася ковдра на дверях. І це ще не всі складнощі, з якими довелося зіткнутися виконавцям.

Відмітимо, що зі звільненням Херсона гурт «Криголам» наважився відкрито назвати своє ім’я та надати альбому «Блюз в окупації» загального доступу. Однак через небезпеку для близького кола музикантів ми не будемо називати їх прізвищ та надавати особисті фото.

Учасники гурту «Криголам» – Вовчик (автор пісень, бек-вокал, гітара, гармошка) та Костик (вокал, бас-гітара, запис, зведення) розповідають, що до 24-го лютого мали досить насичене та різноманітне життя. Основну роботу кожного з них легко поєднували з творчою діяльністю колективу, не забуваючи про рідних та друзів. Часу вистачало на все. І не було жодної думки про те, що від цього всього їх необхідно «звільняти».

«Знаєте, ми лише нещодавно знайшли відповідь на питання, від чого саме нас намагалися врятувати російські військові. Його нам підказала одна з бабусь, яка сказала, що окупанти хотіли позбавити нас один від одного: батьків від їх дітей, а бабусь з дідусями від їх онуків. Таким чином вони хотіли звільнити українців від кращого життя, якого в них не було. Але в них нічого, як бачимо, не вийшло», – ділиться Вовчик.

Його думку підтримує Костик, зазначаючи що 8 місяців в окупації були зовсім не легкими та мали кілька етапів психологічного тиску: від тривоги через потужні вибухи до страху не повернутися додому, коли ти виходив з квартири.

«Найскладнішим за цей час було не витримати довжелезні черги, дефіцит товарів чи відсутність зв’язку. А саме справитися з панічними атаками через постійні інформаційні вкидання. То з понеділка не буде гривні, то мобілізація чоловіків до російської армії, то закриття виїзду з міста тощо. Це було дуже нервово та багатьох зламувало: люди закривалися в чотирьох стінах без спілкування з іншими», – розповідає Костик.

Попри це, намірів виїжджати з Херсона в музиканта не було. Таке рішення пояснює тим, що мав можливість допомагати рідним та друзям матеріально. Адже ще до початку війни працював дистанційно, тож незважаючи на окупацію зміг зберегти своє робоче місце, на відміну від багатьох знайомих.

«Крім того, важливо було триматися разом. Лише так ми обов’язково витримали би все. Адже стиль окупантів це залякати людей будь-яким способом. Нам же головне було не злякатися. Тож єднання було дуже важливим аспектом для моральної стійкості», – додає Костик.

А ось Вовчик причину свого вибору залишитися в Херсоні пояснює тим, що якби всі виїхали – окупанти б відчули себе господарями цих земель. Тому ті, хто продовжував перебувати в місті лише однією своєю присутністю нагадували російським військовим, хто тут насправді «в гостях».

«Ми показували це кожен день. Зокрема, ринок працював за гривні, а люди спілкувалися українською. Пам’ятаю, як одна з продавчинь відмовилася продавати свій товар російському військовому за рублі, зазначивши що ніде крім туалету їх не зможе використати. Тобто люди виявляли себе справжніми героями, – наголошує музикант. – Ще додам, що така поведінка людей та їх ставлення до подій довкола надавало наснаги, віри та сил не згаснути психологічно. Коли поруч чутно вибухи, туди-сюди ходять окупанти, а зв’язку не має – життя в місті насправді тривало. І особисто мені, це допомагало справитися з відчуттям гидоти, яке не відпускало мене з моменту підняття першого російського прапору в Херсоні до нашого звільнення. У нас навіть в одній пісні є такі рядки «Окупації дні, прапори ворогів… Окупації дні, наче був у гімні».

Музиканти Вовчик та Костик не приховують, що на відміну від більшості своїх колег не мали жодного творчого ступору. Взяти в руки гітару та щось зіграти вже закортіли через кілька днів після повномасштабного вторгнення Росії. Адже їх діяльність завжди була спрямована на висвітлення гострих соціальних тем, з відповідними бойовими текстами. Тому події довкола просто зосередили ракурс творчості на конкретному напрямку.

«Коли я зв’язався с Костиком та запропонував повернутися до репетицій – він мене одразу підтримав. На той момент я вже написав кілька текстів. Ще були пісні, які набули гострої актуальності, хоча й були створені напередодні війни. Тому робота пішла швидко», – говорить Вовчик.

«Дійсно, це було досить просто в плані творчості. Воно йшло у Вовчика само собою. Ми наче вже визначилися з кількістю пісень для запису альбому, а потім він приходить і говорить «а я ще один текст написав», ти слухаєш і розумієш «це має бути також опубліковано». Тому так і назбиралося аж 17 композицій. Ми навіть думали про те, аби зробити два альбоми чи дві частини. Але все ж таки прийшли згоди, що цей період творчості необхідно представити аудиторії суцільно. Бо він так і слухається, на одному подиху», – додає Костик.

Відмітимо, що «окупаційні» тексти гурту є досить різноманітні. Учасники «Криголаму» співають і про політику, і про буденне життя в окупації, і навіть про своє ставлення до Москви. А ось що стосується музики, то всі композиції, без виключення, виконані в стилі блюзу. Це навіть відображено в назві нового альбому – «Блюз в окупації».

«Більше того, є таке поняття «блюз-квадрат», який грають музиканти всього світу. Це стандартна композиційна форма. І ми кілька текстів поклали просто на неї, не вигадуючи нічого зверх. І якщо брати стильовий бік музики, то багато хто може сказати що не має динаміки, драйву через вигуки, хрипоти, які зазвичай характерні для блюзу. Але вони будуть помилятися. Це є класичний блюз. А в нашому випадку ще й 100% окупаційний блюз», – зазначає Вовчик.

Це було не просто примха музикантів чи їх вибір в якості «фішки» альбому – цього потребували умови, в яких вони знаходилися, аби не наражати себе на небезпеку. Хоча те, як відбувалися репетиції та подальший запис пісень в окупованому Херсону складно назвати взагалі безпечною річчю.

За словами Костика, вибір де зустрічатися був невеликий. Зваживши всі «за» й «проти» обрали зйомку квартиру, в якій він жив. Репетиції проводили максимально тихо й обережно.

«Якщо інструмент – це просто музика, яка звучить в приміщенні. То ось з голосом усе набагато складніше. Аби записати спів – необхідно це робити в мікрофон і всі слова дуже добре чутно. Тому на деяких піснях можна помітити як я співаю майже пошепки, – ділиться музикант. – А так, щільно зачинені вікна й двері кімнати, в який робили запис. Також вішали ковдру на вхідні двері, аби не було чутно нічого на майданчику. Бо в мене в під’їзді жили люди, яких іноді привозили на машинах «Z» та «V». Не знаю, яким чином вони були пов’язані, але перевіряти це не хотілося», – згадує Костик.

Через всім зрозуміли ризики – гурт не поспішав нічого публікувати з готового матеріалу. Коли ж закінчили запис альбому, своєю творчістю вирішили поділитися з друзями в закритому телеграм-каналі, без можливості скачати композиції.

«Це було обмежене коло людей, в яких ми були повністю впевнені. Бо, на жаль, серед творчої спільноти були ті, хто перейшов на бік окупантів. Вони могли впізнати стиль гурту «Криголам» і наші голоси. В цьому випадку на нас би конкретно оголосили «полювання». Лише пісня «Блюз про москву», де є рядки «Зорі кремлівські – знак сатани… А в мавзолеї – антихриста мумія спить» тягнула за їх мірками на розстріл. А в нас таких композицій – цілий альбом…», – не приховує Вовчик.

Будь-які ж обмеження в телеграм-каналі гурт «Криголам» зняв лише після звільнення Херсона. Тим самим відкривши альбом «Блюз в окупації» для доступу всім бажаючим.

Музиканти зазначають, хотіли би, аби за допомогою їх композицій люди, які не перебували в окупації, відчули увесь стан цих 8 затяжних місяців. Це також допоможе зрозуміти, чому 11 листопада стало для херсонців справжнім святом.

«Я цю дату та стан назавжди запам’ятаю. Я днем вийшов до крамниці, і дівчина-продавець запитала мене, чи правда що наш прапор заявився на площі Свободи. Я спочатку подумав, що це чергова провокація від окупантів та поспішив повернутися додому. Та вже ввечері бабусі з мого будинку почали кричати, що наші їдуть – вийшов глянути і побачив ЗСУ. На очах сльози проступили, – розповідає Костик. – Зрозумійте, 4 з 5 людей, незалежно від статі та віку – плакали від радості. Містяни падали перед нашими військовими на коліна, обіймали та цілували. Їх дійсно дуже чекали».

В свою чергу, Вовчик додає:

«Мені в той день одна знайома сказала, що Херсон витримав стільки всього в окупації, що все що буде відбуватися надалі це дрібниці. Бо відтепер ми ВІЛЬНІ. Я з нею згоден, адже з 11 листопада навіть дихати стало легше. Повітря без російських військових на наших землях інакше, напевно чистіше… Я це відчуття ще називаю «подих свободи» і про це в нас неодмінно буде пісня в наступному альбомі».

Учасники гурту не поспішають розкривати свої плани, хоча й не приховують – боротися на музичному фронті продовжать і надалі. Єдине зазначають, на меті їх діяльності, як і раніше – пробуджувати в людей голос совісті. А ось в чому саме це буде проявлятися – сприйняття виключно індивідуальне.

Крім того, наразі ведеться робота для подальшої презентації альбому «Блюз в окупації». Зокрема, музиканти чекають на перші ескізи обкладинки до збірки. Діляться, це вже друга спроба. Бо спочатку замовили роботу в українців, які перебувають закордоном. Але ті, на їх погляд, не змогли передати емоційний стан окупації. Тож по допомогу звернулися до херсонського художника, який всі ці місяці перебував у місті.

Якщо ж їх композиції сприятимуть тому аби Херсонська область продовжувала бути на слуху – будуть лише раді цьому моменту. Про це виконавці говорять так:

«Це дуже важливо, адже звільнено лише частину нашого регіону. А згадайте лише як сміливо виходили люди на мирні мітинги в Новій Каховці, Генічеську, Скадовську. І наразі там продовжують залишатися патріоти нашої країни, справжні герої протистояння окупантам. Це робиться, на перший погляд, в неважливих речах. Як ось, наприклад, була ситуація в Херсоні як дівчата з парфумерної крамниці почали обробляти місце, звідки щойно поїхали російські військові. Це настільки підняло дух перехожих, просто бомба. І таких історій безліч. І саме про таких людей потрібно говорити, а не про місцевих депутатів, які приїхали з Західної, де просиділи всю окупацію Херсона, в камуфляжах і фоткаються… Окупацію люди витримали не за їх підтримки, а за допомогою один одного».

Наприкінці нашого спілкування учасник гурту «Криголам» Вовчик наголошує наступне:

«Вся політика Росії нині – це терор, залякування мирного населення. Відсутність електроенергії, води, тепла, зв’язку та постійні обстріли – все це робиться, аби залякати нас. Але ми ж не лякаємося. І це призводить до «сказу» російських військових. Вони не розуміють, чому нам краще жити ось так, ніж з ними зі всіма «умовами». Це відчуття відрізняє людину від тварини. Тому варто зрозуміти, що ми протистоїмо тваринному світу. А як відомо, людина в цій схватці завжди перемагає. Тому тримаємося! Перемога неодмінно буде за нами!».

Автор: команда «Херсон плюс»