На Кінбурській косі досі перебувають російські окупанти. Спецоперацію зі звільнення коси ускладнює низка факторів. Про це 28 листопада повідомила начальниця об'єднаного координаційного пресцентру Сил оборони півдня Наталія Гуменюк.
«Там відбуваються бойові дії, і робота дуже складна. У тому числі й тому, що специфічні та погодні умови (шторми, вітер), специфічне й саме географічне розташування… Все це — дуже великий спектр факторів, які треба враховувати та дочекатися офіційного зведення Генерального штабу. Тільки вони можуть повідомити про те, що справді відбувається, і коли справді можна радіти», – розповіла вона в ефірі загальнонаціонального телемарафону.
Голова Миколаївської обласної військової адміністрації Віталій Кім зазначив, що звільнення Кінбурнської коси насамперед вплине на безпеку регіону та конкретно Очаківської громади. Про це він розповів в інтерв’ю виданню liga.net.
«Географічно Кінбурнська коса дуже близько підходить до Очаківської громади. І через цей пролив є прямий захід до морських портів Миколаївщини. Тобто це дозволить унеможливити обстріл легкою зброєю, ПТРК, мінометними та артилерійськими снарядами суден, які потенційно проходитимуть зерновим коридором.
З військового погляду, навіть маленький клаптик у морі дає нам додаткову дистанцію, як острів Зміїний чи наш Майський (штучний острів у Чорному морі, насипаний між Кінбурнською косою та Очаківським мисом, на вході у Дніпро-Бузький лиман. – ред.). Тому що в морі – величезні відкриті простори, там це дуже важливо», – розповів Кім.
За словами очільника Миколаївщини, росіяни примусово евакуювали з Кінбурнської коси всіх мирних мешканців. Депортували.
«А це – 37 осіб. У мирний час на косі взимку живуть 100-200 осіб, влітку 1000-1500 разом з туристами. Всіх примусово забрали в автомобілі та вивезли. Одна жінка тепер не може перетнути кордон, бо документи втрачені. І я не можу їй нічим допомогти», – розповів Кім.
За даними американського Інституту вивчення війни, контроль над Кінбурнською косою забезпечив би ЗСУ низку значних переваг – включно з контролем над гирлами Дніпра та Південного Бугу. Проте стати плацдармом для подальшої деокупації півдня України Кінбурнська коса навряд чи може.
«Плацдарм може бути де завгодно. Але там – одна дорога на Кінбурн і вихід, яким складно скористатися. Вона буде замінована й під вогнем», – підкреслив Віталій Кім.
Про ситуацію на Кінбурській косі в ефірі Апостроф TV розповів громадський активіст, екскомандир взводу батальйону «Айдар», голова Національного антарктичного наукового центру Євген Дикий.
«Кінбурнська коса взагалі має стратегічне розташування. Це остання точка, що лишилася, з якої орки можуть діставати Очаків і Миколаїв. Якщо остаточно вибити їх з Кінбурна, то Очаків та Миколаїв стають безпечною зоною, як зараз Одеса. Тобто туди вже долітатимуть тільки ракети, які кругом долітають – усе інше не дотягуватиме.
Тому за Кінбурн уже зараз точаться важкі бої, але переважно це дуелі артилерії з берега на берег. Там же насправді в найвужчому місці лиману – кілометрів 7. Для артилерії це вже не відстань. Там ідуть важкі дуелі.
Також на Кінбурні є вже давно наші, і в орків там дуже великі втрати. Але, оскільки для них стратегічно лишається кошмарити Очаків та Миколаїв – зокрема, щоб не дати Миколаєву приєднатися до зернового коридору, бо це одразу розширить наші можливості по вивантаженню зерна – то й вони відчайдушно чіпляються за цю косу. Їх звідти вистрілюють, а вони регулярно туди знов лізуть. Приблизно як на Зміїному, тільки за винятком, що там не плавали диверсійні групи.
Швидше за все, з Кінбурнської коси їх остаточно витіснять найближчим часом. Бо там є гарне поєднання прострілу з берега артилерією і диверсійно-партизанської роботи», – розповів Євген Дикий.
До речі, він теж не вважає, що звільнена Кінбурнська коса може стати плацдармом для подальшої деокупації лівобережжя Херсонщини.
«Що стосується далі – я б не поділяв побоювання росіян, що ми почнемо висаджуватись на Кінбурн важкою технікою, і звідти продовжувати наступ на лівобережну Херсонщину. Мені не зовсім зрозуміло, навіщо нам це робити. Це б мало сенс, якби весь фронт проходив по Дніпру. А в нас на лівому березі величезні наші території в Запорізькій області. Звичайно, нам логічніше наступати просто по твердій землі, аніж форсувати Дніпро з величезними втратами, наводити понтонні переправи, бо мостів немає. Я не думаю, що ми будемо це робити. Просто ті самі сили, що вже й так гуляють на лівий берег, як у себе вдома, зіграють певну роль в обвалі російських тилів тоді, коли наступ розпочнеться північніше з Запорізької області. Де саме і як це буде відбуватись – нам із вами наперед знати не варто. Але те, що це буде із Запоріжжя – достатньо просто подивитись на карту», – пояснив Євген Дикий.
Тэги: