Обряд «дівування» з Миколаївщини внесли до нематеріальної культурної спадщини: у чому його особливість (фото)

Унікальний обряд «дівування», що проводиться у міста Баштанка Миколаївської області, включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.

Про це повідомили у Міністерстві культури та інформаційної політики України.

Цей давній обряд тісно пов’язаний із випіканням весільного хліба і зберігає у собі унікальні народні традиції, вірування та пісенну культуру.

У Миколаївському обласному центрі народної-творчості прокоментували, що цей обряд має соціальну та культурну роль для культурного простору Миколаївщини й виступає маркером ідентичності, приналежності до місцевих етнокультурних традицій як частини історії та культури України.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зелений борщ із бичками: Миколаївщина вперше потрапить до переліку нематеріальної культурної спадщини

На сторінці Міністерства детально розповіли про особливості та сенси обряду «дівування»:

«За тиждень до весілля, у четвер (а згодом у неділю) до садиби нареченої запрошували від 7 до 15 жінок різного віку, які мали гарну родину та добре жили у шлюбі. Це пов’язано з віруванням – коли жінка має добру родину, то й у новоствореній сім’ї буде щасливе життя. Вони приносили з собою продукти для випікання «дівування». Коли заходили до будинку – презентували принесені продукти пісенними куплетами або приповідками». 

Особлива атмосфера і роль жінок

Зазначається, що родина молодої ретельно готувалася до цього важливого обряду: кухню прибирали, готували посуд, рушники, частування та розігрівали піч. Атмосфера мала бути дружньою, мирною, веселою, а сам процес відбувався під супровід обрядових пісень і співів.

Процесом випікання керувала старша коровайниця – найдосвідченіша з жінок, яка мала «легку руку» та щасливий шлюб. Решту жінок називали коровайницями. Всі вони виконували чітко розподілені ролі – від замішування тіста до формування й випікання «дівування».

Важливий не рецепт, а побажання

У цьому обряді головним був не рецепт (його основу складали вершки, молоко, пшеничне борошно, яйця), що міг змінюватися з плином часу, а саме побажання доброї долі молодій сім’ї під час випікання «дівування».

«Старша коровайниця стежила, щоб випічка не пригоріла аби сімейне життя молодих було вдалим. Усі фігурки «дівування» мали бути заокругленої форми з отвором для легшого розвішування (вісімки, бантики, сердечка, квітки). Згодом, до прикрас «дівування» додали випікання імен наречених в рамці та голубів. Процес випікання займав цілий день», – пишуть на сторінці Міністерства.

За день-два до весілля збиралася молодь й розвішувала фігурки «дівування» на спеціальну конструкцію-стійку. Ця конструкція нагадувала діжку, – це для того, аби життя у молодих було як повна «діжа». 

Фото: Міністерство культури та інформаційної політики України, Миколаївський обласний центр народної-творчості