Національний природний парк «Тузлівські лимани» на Одещині потерпає від війни

Військові дії на півдні України загрожують міжнародно важливим природоохоронним територіям на узбережжі Чорного та Азовського морів. Про це в інтерв’ю громадській організації «Зелений лист» розповів відомий одеський учений, доктор біологічних наук, керівник наукового відділу Національного природного парку «Тузлівські лимани» Іван Русєв.

З початку війни Русєв веде в соцмережі щоденник життя унікального природного парку «Тузлівські лимани». Щодня він розповідає про те, що відбувається в цей тривожний час у заповіднику, як почуваються птахи, тварини, риби, комахи та рослини. Кожен свій пост він завершує незмінним визнанням: «Я є голос безголосої природи, і я, як і багато моїх колег і друзів в Україні та за кордоном, боротимуся і за природу, і за мою країну Україну до переможного кінця. Україна обов’язково відродиться!»

У кінці він публікує банківські реквізити для підтримки Збройних Сил України. Бо лише перемога України над рашистською ордою захистить від знищення наш народ, нашу землю та нашу унікальну природу.

200 БОМБ ВІД ПОЧАТКУ ВТОРГНЕННЯ

– Азово-чорноморське узбережжя України, де розташований наш парк, постійно обстрілюють з боку моря, – розповідає Русєв. – На територію «Тузлівських лиманів» у перші дні вторгнення було випущено близько 200 бомб у різних місцях. Вони завдали чималих збитків: пожежі, вирви в землі, величезна шумова атака на біорізноманіття. Зараз частина снарядів, що не розірвалися, лежить на дні лиману Бурнас, їх доведеться розмінувати. У майбутньому це створить величезну проблему.

МАСОВА ЗАГИБЕЛЬ ДЕЛЬФІНІВ

Величезна загроза, на думку Русєва, походить від використання російськими варварами низькочастотних хвиль гідролокаторів на кораблях та підводних човнах. Чорноморські дельфіни не витримують цього звуку, масово вмирають. Не витримують вони й розривів бомб і мін. Знайдені на узбережжі особини зовні цілі. Отже, убили їх не браконьєри, які, щоб витягти їх із сіток, змушені обрізати дельфінам плавники. За 100 днів війни, за оцінками екологів, уже загинуло щонайменше декілька тисяч дельфінів.

ПТАХИ НЕ ВИТРИМУЮТЬ ВИБУХІВ

Вибухи бомб і ракет створюють величезну перешкоду для мігруючих птахів, які зупиняються в Нацпарку, щоб погодуватися та відпочити. Багато видів куликів, які раніше зупинялися в Нацпарку на міграцію, зараз облітають «Тузловські лимани». Для них це небезпечно. Це й кулик сорока, і ходулочники, і шилодзьобки (чоботарі).

Зараз за нашими українськими законами - сезон тиші. У цей час, як правило, немає жодної антропогенної активності. Але війна – це величезна антропогенна активність, вона створює проблеми і для птахів, що гніздяться. Вони лякаються шумових атак, вибухів і відлітають до інших місць. А ті пташенята, що все-таки встигли вилупитися, гинуть через те, що батьки не можуть їх годувати. Звичайно, це величезний збиток біорізноманіттю.

НЕМАЄ КОРМУ ДЛЯ РИБИ Й ПТАХІВ

– Через війну працівники парку не можуть відкрити жодну прорву для водообміну Чорного моря з лиманами, – нарікає Іван Русєв. – На піщаному пересипі зараз немає жодної протоки, через яку гідробіонти могли би мігрувати з Чорного моря в Тузлівські лимани. Тож мільйони рибок зібралися біля берега в очікуванні шансу перетнути бар’єр і опинитися в блаженних місцях лиманних екосистем. Споконвічно великі зграї риб з весняним потеплінням заходили з Чорного моря в Тузлівські лимани. З початком війни така можливість повністю на 100% зникла.

Зараз мільйони атерин, які не можуть заходити вільно й розмножуватися в лиманах, мандрують вздовж узбережжя Чорного моря. Мандрують з ними і маленькі кефалини, які також споконвічно заходили в лимани з моря для нагулу. У прибережної зоні моря немає харчових ресурсів, немає відповідної температури води і немає можливості розмножуватися. Відсутність зараз сотень тон атерини в лиманах – це зниження чисельності рибоїдних птахів, таких як пелікани, чаплі, крячки, мартини та інших, які завжди харчувалися рибою такого виду.

Атерина живе 4-5 років, дозріває вже на другому році й відправляється на нерест в лимани. Починаючи з кінця весни й протягом усього літа самки відкладають в товщу води 500-600 ікринок, з яких через 9-12 днів з’являються личинки розміром близько 5 мм. Як і доросли особини, молодь харчується планктоном, дрібними рачками та іншими безхребетними. Неможливість атерині відродитися – це різке зниження запасів важливого рибного ресурсу на майбутнє, це падіння чисельності рідкісних видів птахів.

Маленька рибка атерина годує бичків, камбалу і безліч птахів. Зокрема, малі білі чаплі, які харчуються здебільшого атериною, цього року не можуть загніздитися нормально. Відсутність риби змушує їх літати далеко за кормом, ми їх просто втрачаємо.

Прикраса парку – рожеві та кучеряві пелікани – до війни зустрічалися у кількості 1000-1500 особин. Наразі залишилися одиниці. Таким чином, війна призводить і до зниження загальної кількості птахів, і до зменшення видової різноманітності.

НАМ СВОЄ РОБИТЬ

Як еколога та біолога Русєва хвилює втрата українськими об’єктами природно-заповідного фонду біорізноманіття внаслідок війни. Він розуміє, яку ціну заплатить природа Одещини та всієї України за військову катастрофу, тому звертається до влади Одещини зі своєю давньою пропозицією – збільшення територій природно-заповідного фонду.

– З початку війни ми втратили кілька великих об’єктів природно-заповідного фонду, вони перейшли до рук рашистів. Це Азово-Сиваський національний природний парк, Національний природний парк «Олешківські піски», Національний Природний Парк «Меотида», – перераховує науковець окуповані заповідники. – Наша держава взяла на себе зобов’язання збільшити частку своїх заповідних територій до 15 відсотків у минулому році та до 20 у найближчі роки. Але через те, що ми втрачаємо свої території ПЗФ, необхідно нарощувати площі на вільній частині України. Понад два роки я звертаюся до Одеської обласної адміністрації з пропозицією щодо розширення заповідних територій у приморській частині тарутинського степу, щодо збільшення заповідних територій у придунайській Бессарабії. Час ухвалити такі рішення настав.