Коли вона виїжджала з окупованої Херсонщини у 2022 році, на кордоні з РФ її переїхав російський військовий транспорт. У лікарні Смоленська її сяк-так прооперували, швидше – познущалися. Повернулася додому в окупацію. Трохи стала на ноги та з другої спроби таки виїхала в Київ…
Неймовірно щемливою історією 26-річної жительки Херсонщини поділилася на своїй сторінці в соцмережі Олена Конопля, керівниця Управління комунікацій та інформаційної політики НАЗК. Влітку цього року, вперше розповідаючи історію молодої жінки, пані Олена зайнялася пошуком допомоги їй у лікуванні.
Історію вона дізналася від членів громадської організації Helping to Leave, яка допомагає українцям виїжджати з ТОТ. Саме вони допомогли Вероніці (ім’я героїні змінене з безпекових причин) у 2023 році виїхати з окупованої Херсонщини.
Коли у 2022 році Вероніка намагалася сама виїхати – потрапила в лікарню, російську. Під час виїзду на блокпосту один з окупантів просто переїхав її автівкою. У дуже важкому стані її відвезли до лікарні в РФ. Певний час Вероніка була в реанімації: перелом черепа, забій мозку, забій легень, дуже важкий перелом тазових кісток...
Так у липні цього року Helping to Leave розповіли коротко про дівчину, організовуючи збір допомоги на її оперування вже в Києві. Гроші тоді вдалося зібрати буквально за добу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як виїхати з окупованої Херсонщини: наразі діє гуманітарний коридор на Волині
Далі – розповідь Олени Коноплі.
«РОСІЯНИ НАД НЕЮ, МАБУТЬ, ЕКСПЕРИМЕНТИ СТАВИЛИ…»
«Коли почалася окупація її Херсонщини, вона тікала через інші окуповані території, і десь на кордоні з рф її переїхав російський танк чи БМП. Не побачили типу в темряві. Росіяни забрали її в лікарню Смоленська й там прооперували. Переламане було майже все. Вона довго лежала в тій лікарні, ходити не могла, потрібен був догляд, тому довелося повертатися назад в окупацію, бо там мама могла за нею доглядати.
Пройшов час, кістки трохи зрослися, і вона знову будує план втечі. Не думаю, що більшість з вас знає, з чим стикаються люди, які хочуть вирватися з окупованих територій на вільні», – так коротко пані Олена розповіла історію Вероніки.
Далі почалися її поневіряння в Києві. Адже потрібно було зняти металеві пластини та штифти в стегнових суглобах, поставлені 2 роки тому в російській лікарні. Дівчина почала ходити (а ходить вона погано, уточнює пані Олена) по київських клініках. Лікарі здебільшого розводили руками – бачили, наскільки все складно. Одні відповідали, що не візьмуться, інші називали суми в 200-300 тисяч гривень, а дехто навіть відповідав цинічно: «Вам ставили в Росії? Туди і їдьте, хай там знімають».
«Я коли почула цю історію, не могла повірити, що не можна нічого зробити. Людина так бореться за право нормально жити в рідній Україні, вона стільки перенесла, і ніхто не може їй допомогти??? Дзвоню ортопеду, який лікував мені ногу колись», – пише далі пані Олена.
Як виявилося, ортопед Сергій – сам родом з ТОТ Херсонщини, він погодився зайнятися лікуванням землячки безкоштовно. Сказав лише, що можливо, доведеться заплатити за якісь додаткові інструменти та перебування в клініці – саме для цього Helping to Leave у липні організовували перший збір на 25 тисяч гривень.
Приблизно через місяць лікар зателефонував Олені Коноплі.
«Ну що, Лєн, буде ваша дівчинка жити, танцювати й дітей народжувати. Складна історія, 4 години оперував, ви би бачили мої руки, коли рукавички зняв. Розумію, чому ніхто не брався. Бо той, хто робив, мабуть, або експерименти над нею ставив, або то була його перша операція в житті. Я багато переробляю, але щоб так жахливо було зроблено, бачу вперше. Усе поруч із жіночими органами, головне було нічого не зачепити», – переповідає пані Олена слова хірурга, який не захотів, щоб називали його повне ім’я.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Звичайних людей лікують поряд з пораненими окупантами: розповіді жителів ТОТ Херсонщини
Та на цьому історія не завершена. Адже після реабілітації на Вероніку чекала наступна операція.
«МРІЮ ЗРОБИТИ ВСІ ОПЕРАЦІЇ І ЖИТИ ЯК НОРМАЛЬНА ЛЮДИНА»
У жовтні Олена Конопля знову присвятила пост у фейсбуці дівчині з Херсонщини. Це був заклик про допомогу, адже для наступної операції потрібно було 30 тисяч гривень – за оренду дорогих інструментів та перебування в лікарні.
«Хірург, як і минулого разу, береться зробити операцію безкоштовно. Хоча будь-хто інший взяв би за це суму з п’ятьма нулями», – написала жінка.
Цього разу пані Олена трохи більше розповіла про Вероніку, записавши з нею коротке телефонне інтерв’ю. Далі – текст з її посту:
«Це дуже життєрадісне дівчисько, з дзвінким веселим голосом, який приємно слухати, і який відволікає увагу від суті того, що вона говорить. Просто почитайте, перекажу трохи.
- Розкажи про себе щось. Я про тебе напишу історію в facebook, адже ще тоді, у серпні, коли я про тебе писала, люди хотіли тобі допомогти.
- Ой, та я не знаю, що про себе розказати…
- За що ти живеш? Ти десь працюєш?
- Ні, на жаль, мені не можна зараз працювати, лікар заборонив, мені важко стояти й сидіти. Я бухгалтер за освітою. Але до війни я працювала в салоні краси, робила шугарінг і всякі інші процедури. А це фізичне навантаження, мені не можна ще(( За що живу? Ну мені в центрі зайнятості платять 1600 грн. на місяць. Як ВПО мені ще не платять. Ще буде інвалідність, як оформлю, буде якась пенсія.
- Про що ти мрієш?
- Щоб війна закінчилася. Щоб зробити всі операції і жити як нормальна людина. Відкрити салон краси свій хотіла би, але це навряд чи вийде. Сьогодні в центрі зайнятості була лекція про те, як отримати грант. Я почала думати: от би отримати грант на салон краси. Батьків дуже хочу побачити. Вони там, в окупації. У батька ще рак виявили, остання стадія. І лікувати його там ніхто не може й не буде.
- У тебе є якісь хобі? Пришли фото чогось, що ти любиш.
- О, це мабуть картини по номерах. Я дуже це люблю. Спочатку тваринок малювала різних. А зараз потягло на щось таке еротичного характеру. Типу доросла стала)))) Ось фото тих що є, і в процесі ще кілька. А ще я люблю все складати по місцях, щоб усе так гарненько, красиво стояло. Ну як у дівчат оце: баночки для косметики та інше.
А це мій кіт, це мій Лео. Я його взяла з притулку, ще коли йому було 2 місяці. Зараз йому вже 4 рочки. Я коли жила в Миколаєві – я дуже багато де жила, коли війна почалася, то там, то там, Лео був то в знайомих, то в подружки… Тепер ми весь час разом. Був такий малесенький, а зараз такий кабанчик».
***
Завершення історії про жительку Херсонщини, яку переїхав російський транспорт, ми знайшли на сторінці Діни Уріх, керівниці відділу прямої допомоги та членкині правління організації Helping to Leave. 28 жовтня вона повідомила:
«Друзі, знову хочу дуже-дуже всім подякувати – завдяки вашим донатам наша дівчинка з ТОТ вже прооперована та виписана додому! Усе пройшло добре, тепер чекаємо на реабілітацію.
Це було б просто неможливо без вас – ще раз неймовірна, безмежна подяка всім вам від нашої героїні та від мене особисто».
Головне фото ілюстративне: з пропагандистських джерел
На світлинах унизу: кіт Вероніки, її картини та знімок шурупів у її стегні. Фото: фейсбук/Olena Konoplia
Тэги: