Міф про «українську загрозу» для Польщі: як політика підмінила економіку і хто насправді заробляє на торгівлі з Україною

«Українське зерно знищує польське село». «Україна витісняє польських виробників». «Польська економіка програє через український імпорт». За останні два роки саме ці твердження стали чи не головними аргументами прихильників торговельних обмежень щодо України. Вони звучали під час протестів фермерів, у передвиборчих кампаніях, телевізійних ефірах та соціальних мережах. Зрештою у суспільній свідомості сформувалося враження, що Україна стала чи не головною економічною проблемою Польщі.

Однак економіка має одну особливість — вона не реагує на політичні гасла. Вона вимірюється цифрами. І саме цифри руйнують майже всі популярні міфи про українсько-польську торгівлю.

Фейк №1. «Україна знищує польську економіку»

Це, мабуть, найпоширеніший наратив останніх років. Його активно використовували політики різних таборів, апелюючи до емоцій виборців. Проте жодна офіційна статистика не підтверджує цієї тези.

Навпаки, після початку повномасштабної війни Польща стала одним із найбільших економічних бенефіціарів українського ринку. Торгівля з Україною продовжує демонструвати високі темпи зростання. Польський експорт до України у 2025 році досяг близько 13,4 млрд євро, що підтверджує важливість українського ринку для польського бізнесу. Водночас Польща зберігає значну перевагу в двосторонній торгівлі, оскільки обсяги польського експорту суттєво перевищують імпорт українських товарів. І це офіційні дані від Міністерства розвитку та торгівлі Польщі.

Сосиски Indykpol індичі класичні в одному із супермаркетів Херсона. Серпень 2026 року

Саме тому твердження про «економічну катастрофу» не витримують жодної критики. Якщо польські підприємства продають дедалі більше продукції, а торговельний баланс складається на їхню користь, говорити про «руйнування польської економіки» щонайменше некоректно.

Фейк №2. «Україна живе коштом Польщі»

Ще один популярний політичний міф полягає у твердженні, що Польща лише допомагає Україні, нічого не отримуючи натомість.

Насправді допомога Україні та торгівля — це різні речі.

Поки Польща підтримувала українських біженців і надавала військову допомогу, польський бізнес отримав величезний новий ринок збуту.

Українські підприємства закуповують у Польщі пальне, промислове обладнання, електротехніку, генератори, запчастини, продукти харчування, медикаменти, будівельні матеріали, хімічну продукцію, меблі, техніку та сотні інших товарів.

Після російських ударів по українських нафтобазах саме Польща стала одним із ключових постачальників пального. Після атак на енергетичну систему українські компанії масово закуповували польські генератори, трансформатори, кабелі та електротехнічне обладнання. Тобто український попит став одним із драйверів польського експорту.

Фейк №3. «Український імпорт вигідний лише Україні»

Насправді найбільшими прихильниками українського імпорту є… самі польські підприємства.

Саме вони закуповують українське зерно, кукурудзу, ріпак та іншу сировину для власного виробництва.

Українська аграрна продукція використовується комбікормовими заводами, підприємствами харчової промисловості, виробниками біопалива та великими трейдерами.

Для них дешевша сировина означає нижчу собівартість продукції, вищу конкурентоспроможність та більший прибуток.

Саме тому всередині Польщі виник конфлікт інтересів. Фермери хочуть дорожчих закупівельних цін. Переробники хочуть дешевшої сировини. Обидві позиції зрозумілі з економічної точки зору. Але це зовсім не означає, що проблема полягає саме в Україні.

Фейк №4. «Уся Польща виступає проти української продукції»

Насправді протестували далеко не всі. Найгучнішими були виступи окремих фермерських організацій, для яких конкуренція з українською аграрною продукцією стала одним із ключових питань. 

Саме надмірний, на думку польської влади та протестувальників, приплив української агропродукції був офіційно названий однією з причин протестів. 

Водночас польсько-українська торгівля є значно ширшою за аграрний сектор: Польща продовжує активно експортувати в Україну широкий спектр товарів, а польська влада прямо наголошувала, що торгівля з Україною відбувається в обидва боки.

Хто найбільше виграє від конфлікту

Парадоксально, але найбільше від постійного загострення українсько-польських економічних суперечок виграють не фермери й не українські виробники.

Виграють політики. Для них образ «української загрози» став простим інструментом мобілізації виборців.

Значно легше пояснити падіння закупівельних цін «українським зерном», ніж говорити про структурні проблеми європейського аграрного ринку, зростання вартості кредитів, зміну клімату чи наслідки Спільної аграрної політики ЄС.

Не менш активно тему використовує й російська пропаганда. Кремлівські інформаційні кампанії систематично намагаються посварити Україну з її союзниками, просуваючи тезу про нібито «економічну окупацію Польщі українцями». Такі повідомлення поширюються через соціальні мережі, анонімні акаунти та окремі медіа, підсилюючи вже існуючі внутрішні суперечності.

Найдорожчий міф

Уся ця історія має ще один важливий аспект. Якщо Польща дійсно вирішить суттєво скоротити економічну співпрацю з Україною, першими втратять не українські аграрії. Втратять польські підприємства.

Саме вони сьогодні продають Україні продукцію на десятки мільярдів злотих щороку, отримуючи найбільше замовлень на обладнання для відбудови, енергетики, транспорту, будівництва та промисловості.

Саме вони мають унікальну можливість стати головними партнерами України під час післявоєнної реконструкції. Закриття такого ринку означатиме втрату контрактів, прибутків, інвестицій та робочих місць.

Факти важливіші за гасла

Українсько-польські торговельні відносини не є безпроблемними. Конкуренція між аграрними виробниками існує, і її не варто заперечувати. Але перетворювати окремий конфлікт інтересів на історію про «економічну агресію України» — означає свідомо ігнорувати реальні цифри.

Поки суспільству розповідають про «українську загрозу», статистика демонструє інше: Польща продає Україні більше, ніж купує; польські підприємства отримують рекордні доходи від українського ринку; а економічне партнерство залишається взаємовигідним.

Саме тому найнебезпечнішим товаром у цій історії є не українське зерно. Найнебезпечнішим є політичний міф, який підміняє економічні факти. І якщо рішення ухвалюватимуться під впливом таких міфів, програють обидві країни.

Масло Laciate солодковершкoве та сік Hortex в одному із супермаркетів Херсона. Серпень 2026 року