Марина Поліщук
13 січня із села Тягинка, що перебуває в зоні бойових дій, було евакуйовано 2 чоловіків. Вони пережили пекло – кажуть, біля їхнього підвалу були навіть скиди хімічної зброї.
Два Миколи-рятівники
На евакуацію чоловіків у небезпечну Тягинку їздили начальник Тягинської сільської військової адміністрації Микола Яценко та рятувальник місцевої пожежної команди Микола Пантилеєнко. Про це розповіли на сторінці громади в соцмережі.
«Люди, на жаль, там досиділися! Їм говорили, попереджали неодноразово, просили, благали: “Не чекайте, бо ми більше не зможемо за вами приїхати”. Ситуація погіршується. Дуже багато обстрілів, дуже багато пелюсток – цих мін розкидано по дорогах. І дуже багато дронів. Постійно йдуть дронові атаки, скиди…» – прокоментував очільник СВА.
На місії евакуації в прибережні села громади чоловіки дуже часто виїжджають удвох. Вони бачать людей, які тримаються за зруйновані до фундаменту домівки та старі підвали.
«Янголи існують, їх називають волонтерами, безстрашними. А є люди, які вдень і вночі переживають за тих, хто лишається в зоні бойових дій, – і це саме ці два Миколи», – ідеться в дописі.
За словами Миколи Яценка, йому важко зрозуміти селян, які чіпляються за руїни, не бажаючи покидати небезпечні села.
«Чи перестану я їм допомагати виїжджати в безпечні місця? Точно ні. На сьогодні це – моє життя, яке я добровільно присвячую допомозі цим людям», – каже він.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Безпекова ситуація на Бериславщині: масштаби руйнувань, евакуація та скільки людей залишається
Евакуйовані з Тягинки та їхні рятівники. Фото: фейсбук/Тягинська територіальна громада
«Жили у власній паралельній реальності»
Туманним ранком 13 січня їм вдалося забрати з Тягинки Олега та Степана, ризикуючи життям. Евакуйовані чоловіки вже на безпечній території.
У селі ж вони пережили справжнє пекло. Російські окупанти регулярно атакують село з різних видів озброєння: ударними БпЛА, ракетами, КАБами, з РСЗВ. Чоловіки розповідають, що біля їхнього підвалу були скиди навіть хімічної зброї.
«Очі сльозилися, дихати було тяжко. Слава Богу, що після першого скиду встигли перебігти далі», – розповідають.
Жили спочатку в хаті, навіть топили плиту, тож було тепло. Їсти загалом було що, лише відсутність хліба дошкуляла. Місили на воді тісто та пекли коржі. Коли розбили помешкання, вони перейшли до підвалу, там уже грілися буржуйкою.
Степан говорить, що зараз стало вже по-справжньому страшно. Переміщатися по селу неможливо. Телефонували рідним раз на тиждень, знаходячи хоч десь зв’язок, економили заряди павербанків.
«Жили в якісь власній паралельній реальності. Світ дуже звузився. Ми опинилися у своєрідній тюрмі. Рішення одне – виїжджати», – розповіли чоловіки.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Російські військові вирили окоп прямо на подвір’ї – історія молодої родини із села Тягинка
Головне фото: ukrinform.ua
Ян Ярчук
