Марина Поліщук
Телеведуча Катерина Осадча у своєму проєкті «Знайти своїх» розповіла історію жителя Херсонщини, якому вдалося повернутися з російського полону.
ДОВІДКА. За допомогою соціального проєкту «Знайти своїх» Катя Осадча від перших днів війни допомагає українцям об’єднувати сім’ї, які через вторгнення РФ на територію України втратили одне одного. Проєкт підтримують Нацполіція України та Національне інформбюро від Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. Історії зниклих українців розповідають у щоденній рубриці в «Сніданку з 1+1».
Корисні посилання:
– телеграм-канал «Пошук зниклих»
– сторінка проєкту «Знайти своїх» в інстаграмі
Телеведуча розповіла про жителя селища Верхній Рогачик, що знаходиться майже за 200 кілометрів від Херсона. 41-річного Григорія Гузя через проєкт «Знайти своїх» із серпня розшукувала його дружина Катерина. Вона розповіла, що її чоловік працював електриком і завжди допомагав односельцям. Цій справі мріяв навчити згодом і однорічного сина, якого виховує подружжя.
У перші дні повномасштабного вторгнення Григорій та Катерина сподівалися, що окупанти до них не доберуться. Проте ворожі війська увійшли у Верхній Рогачик наприкінці лютого. У червні селище опинилося під повним контролем російських військових.
Григорій і Катерина із сином до війни. Скріншот з відео
У липні Катерина з дитиною таки наважилися виїхати з Херсонщини на підконтрольну Україні територію. Григорій залишився в рідному селищі разом із літньою мамою. Незабаром чоловік помітив, що окупанти влаштували за ним стеження і одного дня навідалися до нього з обшуком.
«Чоловік дуже розпереживався, казав, що мама другого такого обшуку не переживе», – каже Катерина.
Григорій не розповідав дружині, як саме відбувався обшук, але відтоді щодня відчував небезпеку. Тому почав шукати шлях, щоб теж виїхати з окупації і вивезти звідти маму. 17 серпня вони мали виїжджати, але 16 числа чоловіка викрали.
Григорія та ще кількох чоловіків окупанти викрали прямо посеред вулиці. Після цього вони привозили його додому в наручниках і знову влаштували обшук – це було востаннє, коли його бачили родичі. Катерина одразу почала шукати чоловіка.
«Я зверталася і до Нацполіції, і в Червоний Хрест, стукала в усі двері, щоб знайти чоловіка», – каже Катерина.
Шукала сина і його мама, яка залишалася в окупованому селищі. Спочатку оббивала пороги місцевого відділку поліції, де облаштувалися росіяни. Але побачити сина їй так і не вдалося. У жінки не витримало серце, і вона потрапила до лікарні, але разом із невісткою продовжували пошуки Григорія.
Григорій Гузь із сином до війни. Скріншот з відео
Наприкінці серпня Катерині вдалося отримати звістку про чоловіка. Жінці зателефонував знайомий з окупованої Херсонщини, але в слухавці жінка почула найрідніший голос коханого.
«Я кажу: це точно ти? Я не вірю. Звичайно, я розплакалася і чую, що він також почав плакати. Це було просто диво. Він каже: я вже думав, що я твого голосу не почую, уже навіть не сподівався», – зізнається вона.
Після визволення з полону Григорію разом із мамою вдалося вибратися з окупованої Херсонщини. Його розповідь про полон – це унікальні свідчення про те, що відбувається з українцями, яких росіяни ув’язнюють під час окупації.
Григорій Гузь після російського полону. Скріншот з відео
Родина Григорія виїхала до Іспанії, тож із дружиною та сином він не бачився. Григорій розповів Каті Осадчій, що він значився в списках російських окупантів, як спецназ.
«У списках окупантів я був позначений як „спецназ“. Колись я служив, але наразі був цивільною особою. Мені окупанти кажуть: у нас дві пропозиції – або тобі не жити, або ти будеш з нами працювати. Мені ставили запитання: „Ты не любишь русский мир?“ „Ты не любишь Россию?“ Я кажу: я українець і прожив усе життя в Україні. Потім були тортури. Нас били током, шокером… У першу чергу вони хотіли, щоб я змінив свою мову на російську, тому що їм було тяжко мене розуміти. З 2014 року я був мобілізований, тому вони хотіли, щоб я їм назвав імена та місцезнаходження наших військових», – розповів Григорій про своє перебування в російському полоні.
За словами Григорія, вижити йому допомогла віра – він вірив, що все одно побачить свою дружину, дитину, матір. Ця віра його тільки й тримала.
Ян Ярчук
Дарина Лапіна
