Катування з маніакальною жорстокістю: історія родини з Херсона, що пережила полон

Жінці окупанти навмисне роздерли руки, щоб подіяв електрошокер. А її чоловік через вчинені над ним тортури втратив око. Далі – історія однієї родини з Херсона, яка пережила нелюдські катування від рук рашистів під час окупації міста.

Сотні жителів Херсонщини побували в російських застінках – комусь вдалося вирватись, хтось і досі в полоні, дехто, на жаль, не пережив страшних знущань. Для Інни та Дмитра, подружжя з Херсона, тиждень перебування на підвалі залишив по собі глибокий душевний біль та підірване здоров’я.

Історію полону своєї доньки Інни та зятя Дмитра «Гривні» розповіла херсонка пані Марія. Коли вона з чоловіком забирала дітей з катівні, її доньку трясло, немов у лихоманці, руки були в чорних широких пругах із  застиглою кров’ю – окупанти роздирали їх навмисне, щоб подіяв електрошокер і жінка по-справжньому відчула цей біль. А зять Дмитро був увесь чорний, у крові, замість очей – темне місиво. На руках – перебиті сухожилля.

Їх допитували протягом тижня щодня, по кілька разів. Що від них хотіли – невідомо. Від безсилля зіпсували документи, розмалювали їх і написали на всіх сторінках слова «бандера» та «фашист». Якась середньовічна жорстокість, злоба з абсолютно маніакальною ненавистю до українців, усього українського та бажанням знищити нашу націю.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У селах та містах окупованої Херсонщини росіяни створюють все більше катівень і посилюють полювання на партизанів

Як усе було, розповідає пані Марія. Далі – пряма мова.

***

Моя донька Інна й зять Дмитро з трьома дітьми, сватами та кумою з її донькою перебували в себе вдома в Херсоні. Ми з чоловіком напередодні забрали старших хлопчиків до себе.

11 серпня 2022 року до їхнього будинку рано-вранці під’їхали дві машини рашистів з автоматами. Страшенний грюкіт у ворота розбудив усіх. Озброєні окупанти увірвалися на подвір’я, миттю залетіли в дім і почали перевертати все догори ногами. Рилися навіть у дитячих речах. Викинули з шафи вишиванки й дитячий піджачок із написом «Херсонська Спарта». Побачивши цей напис, із приступом несамовитої люті почали топтати й рвати речі.

Потім вистроїли всіх дорослих у дворі, попередньо забравши документи. За цим дійством із дальньої кімнати, звідки було видно частину двору, спостерігали дві пари дівчачих оченят – їх якось обійшли. Їм було чутно й усю розмову, і крики вояків.

У зятя знайшли вітальну листівку з написом «Верба б’є…» та зображенням артилерійської установки. Це викликало в окупантів нечуваний приступ люті, і вони щосили почали його бити, повторюючи: «Вот тебя верба бьет!» Також їх страшенно дратувала українська мова моїх дітей.

Дівчатка чули, як рашисти радилися між собою, кого забирати. Вибір зупинився на моїх доньці та зятю. Інна працює у фінансовій сфері, тому попросилася нібито до туалету, а сама тим часом швиденько дочищала телефон. Але, як виявилося, її робота загарбників не цікавила. Забрали їх у чому були, везли в різних машинах. Куди – не сказали.

Коли нам повідомили про те, що сталося, ми зібрали волю в кулак і зрозуміли, що терміново потрібно діяти. І як потім виявилося, це було правильне рішення: ми врятували дітей.

Найперше поїхали до будівлі апеляційного суду, де були так звані керівні органи окупантів: там написали заяву про зникнення доньки й зятя. А тим часом вирішили шукати їх самостійно. Чули, що тримають людей у підвалі колишнього витверезника. Поїхали туди й стали в чергу, щоб передати передачу. Охоронник каже: «Кому? А, цим… Через тиждень». Ми зрозуміли, що наші діти тут.

Далі почалися наші походи по рашистських інстанціях. Знову в апеляційний суд – відмова, сказали, що треба шукати слідчого. А де – не сказали ні там, ні в поліції на Маяковського. Охоронник у витверезнику на мої вимоги випустити дітей щосили придавав мою руку дверима. І лише в поліції на Філатова після моїх із чоловіком умовлянь і пролитих сліз сказали, що треба їхати в школу поліції на вулиці Кольцова.

Помчали туди. Нас не пускали, але мені втрачати було нічого, і ніхто не міг мене зупинити. Що кричала – не пам’ятаю. Відчинилася хвіртка і бурят, спираючись на автомат, ліниво запитав, як ми їх знайшли. Тільки тоді я побачила напис, що тут знаходиться «управління внутрішніх справ Росії».

Сьогодні пам’ять відмовляється нагадати мені, що я казала, кричала та що взагалі було. Але далеке «Едьте, их отпустят через час» таки пробилося через свідомість.

І ось ми на місці, серце завмерло в передчутті. Аж тут виходить чоловік, вигляд мав страшенний: зарослий, брудний – ось до чого катування доводили людей. Потім вийшов Діма, теж у жахливому стані, а потім і дочка. У руках – записки від інших бранців катівні до своїх рідних. Як ми все це пережили, не знаю.

Розповідали, що кімната була маленька, повна людей. На всіх – одна лежанка. Її віддали Дімі, бо стояти після знущань він не міг. Коли вели на другий поверх на допит, одягали на обличчя шапки. Гнобили навіть у дрібницях. Казали: «Я здесь в командировке и вынужден с вами возиться. Надоели». Постійно чулися нелюдські крики. Одного разу рашисти сказали: «Наверное, перестарались». Що стало з тією людиною, про яку йшлося, невідомо.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «На таке здатні лише психопати». Окупанти, які знущалися з людей у херсонській катівні

У лікарні зятю зробили операцію, врятували око. Невідома жінка дала гроші на лікування – навіть не зізналася, хто вона. Потім всіма правдами й неправдами діти виїхали на українську територію ­- допомогли волонтери. Це теж окрема історія. В Одесі Дімі продовжили лікувати зір. На жаль, одне око врятувати не вдалося. Операцію на розірваних сухожиллях робили в Києві. Сьогодні краще.

Онуки після побаченого ростуть із розумінням, що росіяни – вороги. Старший кричав, як він їх ненавидить. Добре, що напередодні ми їх із братом забрали до себе, а то б і його понівечили.

Дочка із зятем живуть, працюють. Але пережиті страхіття їх не полишають. Та й чи покинуть колись?

Записала Наталія Кулеба
На головній світлині: кувалда, виявлена в одній із російських катівень у Херсоні після звільнення. Ілюстративне фото з архіву Нацполіції

Пов'язані записи

Торік понад 2 тисячі херсонців отримали пільгові стоматологічні послуги

У 2025 році понад 2 тисячі жителів Херсонської громади скористалися програмою безкоштовних та пільгових стоматологічних послуг. На її реалізацію витратили 1,57 млн грн. Про це йдеться у звіті про виконання…

Подробиці
Жителі Херсонщини можуть отримати фінансову допомогу для розвитку присадибного господарства

Жителі чотирьох громад Херсонщини можуть отримати грантову підтримку для розвитку власного присадибного господарства. Розмір фінансової допомоги становить 400 доларів США. Ініціативу, яка покликана допомогти людям розпочати або відновити роботу на…

Подробиці