Історія мелітопольського «Мойсея», який допоміг вибратися з окупації 30 тисячам біженців

Історія мелітопольського «Мойсея», який допоміг вибратися з окупації 30 тисячам біженців

Його ім’я на слуху в кожного другого мелітопольця, що евакуювалися. Олександр Любишко, починаючи з 27 лютого, допомагає людям вибратися з окупованих територій, пише «РІА Мелітополь». Серед них не лише мешканці його рідного Мелітополя, а й кияни, маріупольці, херсонці…

ПЕРШІ БІЖЕНЦІ З ХАРКОВА
36-річний Олександр Любишко в мирний час займався будівельним бізнесом, любив спорт, рибалку та ніколи навіть уявити не міг, що стане одним з головних «поводирів» по стежках, що обстрілюються російською армією.

Перші вибухи перервали його мирний сон 24 лютого.
– Прокинувся від вибухів і схопився за телефон, зайшов у соцмережі та прочитав у стрічці в знайомої: «Почалася війна». Потім набрав номер свого брата, який на той час був у зоні ООС. У трубці вже було чути вибухи, брат сказав, що не може говорити. Я ввімкнув світло та вийшов надвір. Поруч із моїм будинком стояли люди: двоє чоловіків і жінка з маленькою дитиною. Виявилося, що це були перші біженці, які приїхали з Харкова. Буквально після першого вибуху вони виїхали зі свого міста, дісталися Мелітополя, а в цей час у нас почали бомбардувати аеродром. Харків’яни випадково зупинилися біля мого будинку, – згадує Олександр.

Це були перші біженці, яким чоловік надав допомогу. Він вивіз їх у село Спаське Мелітопольського району в будинок свого батька. Там харків’яни пробули 2-3 тижні.

ПЕРЕСУВАЛИСЯ «КОЗИНИМИ» СТЕЖКАМИ
Олександр вирішив вивезти свою сім’ю, а сам залишився в Мелітополі й допомагав іншим вибиратися з окупації. Добиратися до підконтрольного Україні Запоріжжя з Мелітополя доводилося буквально «козиними» стежками через села, бо окупанти перекрили виїзд через основну трасу – Василівку.

– 27 лютого, на третій день війни, я вивозив свою родину. Оскільки захоплювався рибалкою, то чудово знав усі об’їзні шляхи. Зі мною було ще 6 машин, і це була моя перша колона, яку я виводив манівцями.
Після першої поїздки я намалював свою карту, і вже в третій колоні, яку ми виводили, було 30 машин моїх близьких людей та друзів. Поступово я налагодив зв’язок із головами адміністрацій районів, волонтерами та став координатором евакуаційного руху, – розповідає Олександр.

– На четвертий день одна знайома виклала пост у соцмережі з номерами телефонів та припискою: «Друг допомагає вибратися з Мелітополя». Так, починаючи з 27 лютого, мій телефон і досі не змовкає ні вдень, ні вночі. Вайбер став евакуаційним чатом. Я навіть посадив своїх колишніх співробітників та знайомих на чат, і вони модерують усі заявки на виїзд, – розповідає волонтер.

РЯТУВАЛИ ПОРОДІЛЛЮ

Так Олександр Любишко разом із командою однодумців став допомагати людям на своїх автомобілях вибиратися із зони окупації. Щодня виводив по 30-40 машин.

– Дороги були складні, заміновані. Під обстріл наші машини потрапляли багато разів. Але в моїх колонах із божою допомогою ніхто не постраждав. Пам’ятаю досі історію з вагітною дівчиною з Києва. Вона приїхала з чоловіком до Мелітополя за пів року до війни. Потім чоловік поїхав у відрядження, а воно залишилося одна в незнайомому місті. Телефонує мені й плаче: народжувати за тиждень-два, а вона нікого не знає. Після її порятунку я зрозумів, що нам потрібно шукати спонсорів і купувати мікроавтобус для евакуації тих, хто не має свого транспорту. Так з’явився вже другий напрямок – вивезення людей. Нам допомогли меценати: передали гроші, і ми купили кілька автомобілів, якими перевозимо людей, – розповідає Олександр.

Дорогою назад, із Запоріжжя до Мелітополя, щоб не гнати порожні машини, волонтери везли до міста дефіцитний в окупації товар: дитяче харчування, підгузки, засоби гігієни, медикаменти, а також продукти. І це третій напрямок роботи волонтерської групи Любишка. А з Мелітополя знову забирали людей.

НА БЛОКПОСТАХ ЗАБИРАЛИ НАВІТЬ МАШИНИ
Подолання блокпостів окупантів – це окрема історія в кожній поїздці. Найбільш ненаситні – ДНРівці. Саме ці вояки найчастіше відбирають у тих, хто евакуюється, дорогі ґаджети, гроші, медикаменти, взуття або дорогі речі з гардероба.

– У перші дні війни деякі вояки поводилися так, наче вийшли з лісу. Забирали навіть автомобілі. Людей доводилося розсаджувати в інші машини, – згадує волонтер.

«ТРИМАЛИ НАС ЯК ЖИВИЙ ЩИТ»
Сьогодні єдиний шлях евакуації з Мелітополя та інших тимчасово окупованих ворогом територій Запорізької та Херсонської областей пролягає через блокпост у Василівці. Декому долати дорогу з Мелітополя до Запоріжжя, на яку в мирний час витрачали кілька годин, доводиться по 5 і більше діб.

За інформацією однієї з родин, що евакуювалися, на всіх блокпостах до Василівки стоять, найімовірніше, вояки ДНР. Усі вони дуже брудні, «мають бомжуватий вигляд алкашів». У Василівці – дагестанці.

– Один ДНРівець просив у нас цигарки українські, а інший – 100 гривень, – згадує Надія, яка днями приїхала до Запоріжжя.

– Чотири доби ми провели в полі, чекали, коли в орків з’явиться настрій і вони нас пропустять. Фури взагалі не пропускають, а легкові автомобілі – партіями по 10 машин. Спали в автівці в полі – уночі холодно, а вдень спекотно. За нами стояли «Гради», тож було дуже страшно. Іноді вони починають стріляти по наших блокпостах, а ЗСУ у відповідь стріляти не можуть. Орки використовували нас як живий щит, – розповіла Надія.

СЛЬОЗИ РАДОЩІВ
У Запоріжжі Олександр Любишко зустрічає своїх підопічних і щоразу бачить сльози радощів у людей, які вибралися на українську територію.

– За три місяці евакуювали безкоштовно, підсаджуючи людей у легкові авто та в мікроавтобусі, купленому на гроші меценатів, близько 3 тисяч осіб. А загалом із колонами допомогли вибратися з окупації понад 30 тисячам біженцям, – підбиває підсумок роботи команди Олександр Любишко.

Обличчя вдячних і щасливих людей змушують волонтера забути про втому, безглузді коментарі хейтерів у соцмережах, що потрапили на шахраїв, усі складнощі волонтерської роботи та продовжувати допомагати тим, хто цього потребує.

Пов'язані записи

Грант на розвиток власної справи: як фермер із Миколаївщини збільшив урожайність на 30%

Понад 80 домогосподарств із Херсонської та Миколаївської областей отримали фінансову підтримку для розвитку власної справи в межах програми мікрогрантів. Програму реалізує World Food Programme у партнерстві з Southern Development Strategy…

Подробиці
Вирощує городину та ділиться досвідом з місцевими: історія фермера з Херсонщини, який почав все з нуля на Хмельниччині

Юрій Тимощук близько 30 років займався фермерством на Херсонщині. Після початку великої війни чоловік вимушено переїхав до іншого регіону, де зараз продовжує займатися справою свого життя. Нині пан Юрій проживає…

Подробиці