Драйвер, який понад 100 разів форсував Дніпро: «Човни ходили, як рейсові маршрутки»

Влітку 2023 року, коли починалася операція на лівому березі Дніпра на Херсонщині, потрібні були добровольці-човнярі. Доєднався до них і військовий із позивним Колючий. За час операції драйвер понад 100 разів форсував Дніпро. Далі – його історія.

«За добу я міг виїжджати 7 разів і більше»

У цивільному житті військовослужбовець 39-ї окремої бригади берегової оборони на псевдо Колючий займався промисловою риболовлею на маломірному судні. До лав ЗСУ прийшов як гранатометник, розповідає історію бійця АрміяInform.

Чоловік завжди впевнено почувався на воді. Знався на човнах, умів не лише кермувати, але й за необхідності щось полагодити. Тому він одразу відгукнувся на заклик командира доєднатися до групи драйверів, які потрібні були для операції на лівобережжі Херсонщини влітку 2023 року.

Завданням Колючого було переправляти групи бійців на лівий берег Дніпра та острови та забирати звідти.

«Коли ми почали штурм лівого берега, працювали і вдень, і вночі. За добу я міг виїжджати 7 разів і більше. Постійно чергували на березі біля човнів. Втомлювався так, що спав стоячи. Тоді драйверів було небагато, постійно треба було здійснювати ротації груп, евакуацію поранених. Човни ходили, як рейсові маршрутки, тільки без графіка», – пригадує військовий.

На той час ніхто не мав досвіду участі в таких операціях. Бійці всьому навчалися на місці. Колючий розповідає, як довелося діяти, коли на човен уперше полював ворожий FPV-дрон.

«Якось після обіду забирав поранених. Йдемо Дніпром, раптом чую позаду незвичний звук. Дивлюся на бійця, який сидить на носі човна лицем до мене, і бачу, як він інстинктивно закриває очі, немов перед ударом. Я машинально звертаю убік – у цей час за кілька метрів від нас вибухає FPV. Це було вперше на моєму досвіді. Після цього ми почали вчитися тікати ще й від дронів. Поставили РЕБи на човни», – зазначає Колючий.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Перевізник: як Вуйко із Закарпаття став старшим човнярем одного з підрозділів на Херсонському напрямку

«Ми гребли веслами, шоломами, автоматами – хто чим»

Усі човни завжди були напоготові, бо завдання могло надійти в будь-який момент. Командування дає маршрут, точку, куди треба дістатися, і – уперед. Дуже важливо, каже Колючий, розуміти, як ти будеш пересуватися, скільки часу маєш на очікування, де саме на тебе чекає група. Кожен виїзд – це лотерея. Бо стріляти по тобі будуть у будь-якому разі. Задача драйвера – мінімізувати ризик влучання по човну.

«Звісно, у бойових умовах керувати човном набагато складніше, ніж у мирний час. Ти йдеш під артилерійськими та мінометними обстрілами, за тобою слідкують FPV-дрони, «мавіки» зі скидами тощо. Постійно треба маневрувати, дрифтувати, не втрачаючи при цьому самоконтроль. Головне – не розгубитися. Мати план дій на будь-який випадок. Наприклад, знати, що робити, якщо раптом човен зупиняється на воді через пошкодження. Тоді треба запитувати другий човен, який візьме тебе на буксир. Але на місці стояти не можна! Бо човен – це завжди першочергова ціль. Якщо траплялося стати на воді, ми гребли веслами, шоломами, автоматами – хто чим. Аби лиш рухатися», – розповідає захисник.

Уміння ухвалювати екстрені рішення для драйвера – безцінне. Часто воно рятує життя не лише йому, але й пасажирам.

«Була ситуація, коли ми йшли двома човнами до лівого берега. На підході росіяни так почали крити узбережжя, що неможливо було навіть наблизитися до берега. Тоді ми з напарником, який кермував другим човном, зробили хитрий маневр. Один брав на себе вогонь, підходячи ближче до противника, а інший у цей час висаджував одних і забирав інших. Потім ми помінялися ролями. Це було спонтанне рішення, але воно виявилося дуже ефективним», – каже Колючий.

«Це незабутня картина – човен на Дніпрі, з якого несеться гімн»

Драйвер бере на себе величезну відповідальність за побратимів. Саме від нього залежить, чи дістануться вони до іншого берега. Усвідомлювати це морально важко. Човнярі змушені боротися з власними емоціями, долати страх, невпевненість.

«Перед виїздом я постійно собі говорив, що все буде добре. Молився. А під час роботи завжди намагався бути на позитиві. Анекдоти, жарти, якісь історії травив. Коли нас обстрілювали, кричав: «Що, пі*ари, закінчилися нормальні боєприпаси, що ви по нас дитячими петардами стріляєте?!» Ти не маєш права піддаватися слабкості. Коли ти показуєш свій страх, на човні починається паніка. Тому ти смієшся і навіть співаєш», – каже Колючий.

Повернення назад було найбільш хвилюючим моментом. Особливо коли човен проходить найнебезпечнішу зону на воді, і хлопці розуміють, що найгірше вже позаду.

«Я починаю спокійно їхати, підкурюю цигарку, усі одразу розуміють, що можна розслабитися. Атмосфера на човні моментально змінюється, зникає напруга. Часто хлопці співають гімн України. Це незабутня картина – човен на Дніпрі, з якого несеться «Ще не вмерла України ні слава, ні воля». Усі обговорюють, що робитимуть, коли прибудуть на базу. Усі щасливі, ти дивишся на них і теж відчуваєш ейфорію», – пригадує боєць.

Після повернення Колючий обов’язково робив дві речі: відсипався і ходив на крапельницю.

«Після повернення я традиційно йшов на крапельницю. Контузій у мене ой як багато! Іноді здавалося, що крові в моєму організмові більше немає – лише хлоргексидин у венах», – каже захисник.

Унікальний досвід форсування Дніпра ЗСУ вивчають за кордоном

Загалом Колючий як драйвер здійснив понад 100 рейсів на лівий берег. При цьому, каже, виїздів без обстрілів за весь час було лише два.

Зараз він передає свій досвід побратимам та новоприбулим бійцям.

«Пояснюю нюанси поводження з човном, особливості керування цим транспортним засобом. Подолання водної перешкоди – це специфіка нашої бригади, тому кожен має оволодіти базовими навичками. Зовсім необов’язково, що людина буде виконувати функції драйвера, але потрібно, щоб вона знала, як правильно завантажитися і вивантажитися з човна, на якій швидкості можна маневрувати, де треба скинути газ, щоб не перевернутися. Бо траплялося, що драйвер зазнавав поранення, а хлопці навіть не знали, як запустити двигун. Виходили по рації, і їм пояснювали, що робити. Краще цьому навчитися заздалегідь», – пояснює Колючий.

Крім того, перебуваючи на навчанні за кордоном, Колючий мав нагоду поділитися своїми знаннями з іноземними інструкторами. Пояснює, що наразі підрозділи, які брали участь у форсуванні Дніпра, мають унікальний досвід, який уже вивчають у військах країн-партнерів. Тому вони були вдячні за інструктаж та пропозиції.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Це найскладніша операція в моїй практиці»: морські піхотинці – про бойові задачі на лівому березі поблизу села Кринки

На запитання, чи хотів би після війни повернутися до своєї цивільної спеціальності, Колючий відповідає категорично:

«Ні. У човен сяду, рибалити буду, а от працювати постійно на воді більше не зможу, якщо чесно. Занадто багато спогадів про ситуації, які я не хотів би переживати знову навіть подумки. Краще піду щось будувати».