Редактор
Українські військові продовжують операції на лівобережжі Херсонщини. Сили оборони діють з трьох «базових» плацдармів у районі Кринок, біля Антонівського автомобільного мосту та малого залізничного мосту за 6 кілометрів на схід від Антонівського мосту.
Про дії ЗСУ на лівобережжі Херсонщини «Укрінформу» розповів керівник військових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук.
ЗСУ не просто утримують плацдарми, а здійснюють маневрену оборону, переходячи в наступальні дії, вважає Лакійчук.
«Підготовка до переходу на лівий берег, «промацування» оборони противника РДГ йшли досить тривалий час, що, очевидно, до певної міри ввело росіян в оману щодо задумів нашого командування – поява українських плацдармів на лівобережжі Дніпра стала для них дещо неочікуваною. Результат – нестача резервів, більшу частину яких перекинули на Запорізький напрямок. Саме через це командування групи військ «Днєпр» противника вимушене використовувати тільки те, що є «під рукою» – частину сил 7-ої десантно-штурмової дивізії, морських піхотинців, добряче «проріджених» Севастопольської 810-ої окремої бригади морської піхоти і 177-го окремого полку морської піхоти з Каспію, та іншою шушерою типу «БАРСиків» і «зет-штормістів», – перелічує військовий експерт.
Останніми днями росіянам, незважаючи на значні втрати в особовому складі і техніці, фланговими ударами вдалося дещо звузити плацдарм ЗСУ в районі села Кринки.
«Вузол доріг в цьому напрямку має важливе значення: «розрубати» його – значить позбавити ворога рокадної логістики на придніпровській ділянці. Отже, українські війська мають тактичний успіх в напрямку до траси Е58 Олешки-Кам’янка, «нависають» над російським позиціям біля перехрестя Е58-Е97 на південь від лінії Пойма – Піщанівка – Підстепне. За оцінками деяких оглядачів, передові підрозділи ЗСУ продовжують контролювати територію північніше Підстепного та ділянку прибережної дороги, хоча противник постійно атакує з боку села», – акцентує пан Лакійчук.
З його слів, перевагою наших Сил оборони на лівому березі Дніпра є те, що в прибережній смузі ми маємо можливість прикривати їх вогнем артилерії з правого берега, слабкою стороною є складність форсування річки «важкою бронею». Свої корективи вносить і погода – за низької хмарності менше можливостей бити по нашим передовим позиціям має ворожа авіація, але й наші дрони літають гірше і менше. На землі теж нелегко – це все ж таки пойма, напівзаболочена місцевість.
Експерт зауважує, що чим закінчиться наш наступ через Дніпро, – розвитком оперативного успіху чи тактичними здобутками, – поки прогнозувати важко.
«Однозначно, дії наших військ на лівому березі змушують ворога нервувати, метатися резервами між декількома плацдармами і ділянками – зосередження оперативних резервів умовах вогневої ініціативи української артилерії в оперативно-тактичній зоні для ворога стає надскладною задачею», – додав експерт.
Згодом, в залежності від успіху ЗСУ на лівобережжі, перед ворогом може постати дилема – чи продовжувати зосереджуватись на утриманні оборони на Запорізькому напрямку, чи якось стримувати наступ на Херсонщині.
Читайте також: «Лівий берег підминають під себе ЗСУ»: військовий оглядач – про ситуацію та головну мету Сил оборони на Херсонщині
Фото: Генштаб ЗСУ
Дарина Лапіна
