День 890. 31 липня. Що обговорюють херсонці у соцмережах

Фотки дачних заготовок на зиму (фейсбук зберіг)…
Ось поки не уявляю, як проживемо зиму без закруток? Бо і овочі не ті, і умов особливих для таких робіт немає.
Скажете, що все є у магазинах? Так там же все одного смаку – що томати, що огірки…нічого, крім оцету не відчуваєш…!

***

Жити в Херсоні – це наче бути живою мішенню в тирі 24/7.
Життєвий досвід тепер збагачений яскравими відчуттями, коли поруч скидоють вибухівку з дрону.
Магазин в якому напередодні купувала добрива і ґрунт для рослин, згорів від скидів тієї самої вибухівки.
Я знаю, що таке зробити глибокий вдих і видихнути вже, коли промчав ту ділянку дороги по якій частіше за все скидають.
Знайоме, що таке радіти вітру, бо несприятлива для дронів погода і ти, нарешті, вперше за тиждень, маєш можливість полити троянди біля будинку і використати куплені добрива. Зрештою просто вийти на вулицю, постійно не вдивляючись в небо.
Тут байдуже чи є те світло, чи його немає. Головне, щоб з неба нічого не падало бодай пару годин.
В ті короткі проміжки затишшя, ти намагаєшся втиснути свої справи, дістатися потрібних місць.
Ти не телефонуєш друзям і не пропонуєш зустрітись, бо дбаєш про безпеку свою і інших. А кожне пересування по місту – це лотерея.
Тут майже порожні вулиці вдень, а після 15.00 місто стає таким порожнім, що просто моторошно, наче місто-привид.
Ввечері тут суцільна темрява і тільки звуки війни довкола. До яких, ти вже навіть не дослухаєшся. Вони стали звичайним фоном прифронтового життя.
Під час перебування і власних спостережень питань виникло набагато більше, ніж відповідей. Від того прикро. Знущання над містом продовжуються, і не лише з боку ворога.
Проте люди продовжують тут працювати, жити, доглядати за містом і вірити в перемогу. Життя триває. Таке як є.

***

Оптовий риночок сільгосппродукції в Шевченковому – це звісно не Копані, але затаритись можна. І панує зараз на ринку Цар Кавун. Тут він в ціні 10-15 UAH.

***

Тема безкоштовної допомоги.
Чому люди вважають, що безкоштовна-значить все покинути і бігти їм помогти? Чому їм до біса не цікаво, чи ти живий, комплектний і, взагалі, спроможний? Бо ЇМ горить.
Невдячна справа, я звикла до того.

***

Спочатку люди кажуть “какая разница, какая улица”, але чомусь потім обурюються її перейменуванню.