Дарина Лапіна
Зруйновані будинки, пошкоджені багатоповерхівки, допити, катування, розграбування – це страшні випробування, які пережили мешканці Архангельського протягом восьми місяців окупаціі.
***
Моя рибна душа танцює і посміхається. Пузанок! Сьогодні ми нарешті його їмо у південному Миколаєві. Два роки без нього, без оцього двотижневого марафону смаженого, печеного, маринованого, соленого пузанка. А зараз півтора кг щастя на вечерю!
Рибу люблю всю, різну, де б не жили, шукаю рибні точки. Для Міко звична сезонна дунайка – спробували, ок, але коли продавчиня анонсувала пузанка…
Поціновувачі зрозуміють)
***
Хоч і холодно зараз в Херсоні. Всі повитягали знов куфайки, а черешня не забарилась. Вже рання пішла
***
Головна перешкода для роботи українських військових на лівобережжі Херсонщини– річка Дніпро. Вона ускладнює постачання боєприпасів, логістику, евакуацію поранених та загиблих.
Для форсування Дніпра військові використовують швидкісні човни. І в умовах постійного ризику та російських атак, ЗСУ продовжують тримати свої позиції.
***
За Харків тепер відповідатиме генерал Драпатий, який допомагав звільняти правий берег Херсонщини.
***
‘Сьогодні” буває тільки раз. Тож просто будьте! …тут і зараз, бо це і є життя!
***
Російський закон грузинськими можновладцями прийнято. І на тривалі масові акції їм плювати …Тягнуть Сакартвело в бік росії((( Дуже сумно!
***
Я часто сижу на лавочке на проспекте Ушакова, теперь Незалежності. Ко мне уже несколько раз подсаживались мужчины, которые чудом выехали с левого берега. Вначале бояться говорить. Потому что запуганы нашими людьми. Они чудом спаслись и чувствуют себя предателями из-за разных проверок. А это простые жители Голой Пристани, Копаней. Я с ними просто разговариваю. И прошу их выпустить всё, что на душе. Так, один мужчина потом начал мне стихи читать. Психика у него травмировалась. И говорит:”Я родом из Советского Союза.” Дальше смотрит на мою реакцию. Афганец, стреляный воробей. Я ему отвечаю:” А я тоже тогда родилась. Люблю старые фильмы”. Тут ему стало легче и тогда он рассказал, как в городе сдавали свои, что с ним делали российские военные, и как его допрашивал на границе уже наши. Так вот, тем всем людям нужно простое понимание. Какие бы взгляды на войну не были. На левом берегу не герои, а сломанные и покалеченные люди. Тот мужчина почувствовал в Херсоне себя не нужным. И когда я ему сказала, что часто ставлю свечи за людей. Он заплакал.
***
Сьогодні – День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни. Їх називають Праведниками народів світу за подвиг порятунку під час Голокосту.
Марина Поліщук
