Редактор
Українці вже так довго перебувають на емоційній гойдалці, що наш “вестибулярний апарат”, напевне, готовий до польоту у космос.
***
21 лютого 2022…
Звичайний ранок звичайного робочого тижня…
У кабінеті по весняному затишно. Пахне ароматною кавою. І безліч планів і мрій.
…через три дні в Україну, в наш рідний дім, прийде війна!
Все полетіло шкереберть. Все те, що ще день тому для тебе було цінним, значимим-втратило сенс.
Якщо раніше все було більш-менш стабільно, всі поруч, кожен день чимось був цікавий, то зараз життя довжиною у день…
І начебто «плануєш» але все ж думки тільки про цей саме день!
Близьки живі?
Що рідний Херсон?
Як наше Лівобережжя?
Як Авдіївка?
Що та Європа і Америка нового «придумають»?
Світ сходить з розуму
Завтра буде ранок і знову сподіваюсь прочитати хоч якісь добрі новини для України.
***
Ну що ж… З 1 березня можна вважати, що від статусу ВПО я, як і сотні тисяч херсонців, бахмутчан, маріупольців та мешканців інших окупованих міст та селищ, переходжу до статусу простого безхатченка. Бо вся різниця у цих статусах до 1 березня була у тому, що ВПО, на відміну від безхатченків, отримували від держави 2000 грн на місяць, яких їм мало вистачати і на аренду житла, і на багато інших потреб, як людей, які втратили все і фактично почали своє життя з нуля.
Якщо ти заробляєш на місяць аж 9444 грн, то вже й ті 2000 впо-шних тобі будуть зайві, бо ти ж тепер “забезпечена особа”. І тих 9444 грн тобі повинно вистачити і на аренду житла за 12 000 грн, і на сплату комунальних 3000 грн, і на “поїсти”, і на “проїхати”, і на “одягтись” і на багато інших забаганок.
***
Сили оборони півдня України офійційно повідомили, що інформація російського військово-політичного керівництва про зачищення плацдарму на лівому березі Дніпра не відповідає дійсності.
ЗСУ продовжують утримувати зайняті позиції та завдавати втрат ворожим військам.
***
Рік тому у Херсоні був один із найтрагічніших днів.
5 загиблих і 17 поранених! Такими були людські втрати 21 лютого 2023 року.
Того дня Херсон зазнав одного з наймасованіших ворожих ударів. Серед білого дня армія країни-терористки вдарила “Градами” з тимчасово окупованого лівого берега по житлових кварталах, автопарку, зупинці громадського транспорту. Там чекали люди, їм треба було кудись їхати, бо в них були плани жити, а не помирати.
***
Українську я увібрав з молоком матері, вона для мене наймилозвучніша на світі, тому мені є різниця… Плекаймо мову своїх батьків і поважаймо інші! Вітаю вас, друзі, україномовні і не тільки, з Міжнародним днем рідної мови!
***
Поляки такі – пересякі….
А які сотні тисяч українців – біженців в Польщі? Де їх мітинги та протести?
Де їх плакати та прапори? Де вони там на противагу польським?
Їм український хліб не болить?
Ян Ярчук
Храбан Діана
