День 513. 21 липня. Що обговорюють херсонці у соцмережах

Доки частина ватних одеситів має бажання “договариваться с нормальными руськімі”, тому що сподіваються що “велика россія” прийде та осипе їх подарунками і золотом і всі вони і надалі продовжать займатися своїм життя без змін у своєму щасливому приватному житті …
Саме зараз ракетами р@шисти мають спроби перебити суходольний маршрут перевезення зерна, який залишається дієвим на річці Дунай. Що можу сказати…

Дружина Стрєлкова-Гіркіна повідомила, що його затримали за звинуваченнями у екстремізмі та вивезли у невідомому напрямку російські силовики
Бляха, невже посадять? Такий цінний постачальник кринжового контекту пропаде…

Був в такій хаті у Білозерці. Дім затоплений, дорогуща і гарна люстра висить.

Місто живе.
Але тепер тут все по-новому
Всі магазини працюють, але більшість оббиті осб плитами.
З’являється реклама на білбордах.
З 9 до 14 є якийсь двіж.
Після 14 майже нікого на вулицях немає.
Водії просто дикі.
Як мені розказала знайома з Червоного Хреста – в Херсоні давно нікого не штрафують і не працюють світлофори, тому є 2 правила
1. Водії абсолютно не дотримуютьсяя правил. Можуть підрізати
2. Мало хто одягає пасок безпеки. Бо якщо буде приліт, довго відстебуватись.

Із Олешок людям пропонують у безпечне місце: на Урал, влітку +16

Читаю телеграм канали.
«В Херсоні чутно вибухи».
Це просто смішно читати. Коли ти в Херсоні – постійно чутно вибухи. Іноді це виходи. Іноді приходи.
Як сказав Ігор, якому я відвозив підгузки: «Ці обстріли, які чутно десь далеко — це взагалі комаріний укус. Ні про що».
І він правий. Після того, як шарахнули шахед прямо під вікнами – всі ці вибухи далеко просто легкий укус.

Бити ракетами по зерносховищах – це новітня доктрина голодомору?

Сьогодні ще раз зрозумів, що все дуже суб’єктивно.
Деякі говорять: «Людей в місті більшає, он дивиссь, навіть діти на площадках є»
Деякі навпаки.
Істина ж десь посередині.

Місто стоїть. Багато людей повернулось, бо тут їх дім і не має грошей, щоб платити за оренду в умовній Одесі. Але багато з дітьми, з родичами похилого віку – залишаються десь за межами міста, бо тут все ще небезпечно.