Марина Поліщук
Мій друг на початку широкомасштабної війни сказав, що страшно, якщо ми перестанемо рахувати дні. Станемо міряти місяцями, а потім роками.
Але ні. Ми продовжуємо рахувати днями.
500 днів
500 днів болю, витримки, страху, міцності, розпачу, надії, сліз, підтримки
500 днів великої любові та віри в ПЕРЕМОГУ
Дякую ЗСУ за кожен день
Вічна слава та пам’ять загиблим
***
Жити треба так, щоб з Днем народження тебе вітала вся країна. Вітаємо Валерія Залужного!
***
500 днів війни. 50 років Залужному. П’ятірка число, яке завжди приносило мені вдачу, сподіваюсь, що так буде і надалі.
Вся стрічка в поздоровленнях Главкома Залужного з днем народження. Це логічно в цей час, бо люди хочуть мати надію на перемогу, і цю надію має хтось уособлювати. Хай щастить Вам, генерале
***
Командири з Азовсталі нарешті повертаються додому.
***
Херсонщина
В окупованому Генічеську другий день немає води. І коли з’явиться місцевим не кажуть. При цьому стоїть неймовірна спека.
Людям не платять пенсії, ніякого їхнього підвищення не було — тільки на папері. Обіцяні 100 тисяч не дають і сертифікатів також.
Просто знущаються з людей, чиї території окупували.
***
Тричі виходила сьогодні в люди і тричі перевдягалася- попри нічний дощ страшенна спека… Уффф…
Жити важко, навіть страшно, але коли помічати хороші дрібниці – трохи легше. Бо Херсон – не сама війна, руїна і біль. Це НАДІЯ! Він такий живий!
Сьогодні в живому Херсоні я стрінула гігантського білого кота, шикарну графіто-фреску коло банку, знайшла гойдалку, що витримує центнер мене і двері – типово старохерсонські двері!
Зацініть і усміхніться.
Нам треба пережити цю війну.
Чіпляймося за життя, люди.
***
Сьогодні день родини.
Через цих клятих окупантів, вже 10 місяців не можу обійняти своїх любих донечок, розцілувати дружину, побачити мати, сестру, брата, невістку, племінників і теж обійняти їх… Але ж, ми все витримаємо тому що – ми РОДИНА!
***
У Великих Копанях на ринку з’явились кавуни з поля.
Чекаємо ЗСУ, щоб херсонські кавунчики нарешті поїхали на столи до всіх українців.
Ян Ярчук
