Марина Поліщук
Все життя мріяв про житло біля води. Коли мрієш – збувається. Отримав даже більше – квартиру під водою. Розумію, що не до жартів, ну не помирати ж?
***
Волонтери – це диво. Ви щасливчик, якщо стикнулися з цим рідкісним винятком. У цьому світі ніхто нічого нікому не винен. І не смійте нічого вимагати, лише чемно прохайте.
***
Жителі затоплених районів викликають поліцію на лодочних хуліганів. Бо те, що не попсували міни, ракети та снаряди, що вистояло від напливу води, не витримує хвиль від потужних швидкісних катерів. Нащупавши вільні від затоплених авто, катерів фарватери, вони пролітають повз будинки, руйнуючи забори, ворота, вікна та й самі будинки.
При цьому жителі відзначають, що військові та МНС їздять повільно. А спецавтомобілі МНС взагалі не дають хвилі.
***
Накипіло. 1. Люди є двох типів – ті, хто створює проблеми 3. Ті, хто вирішує проблеми. І друге правило – чийсь подвиг – це чийсь прой0б. Скільки людей із затоплених районів Херсона діяло так, АБИ НІКОГО НЕ НАПРУЖУВАТИ, аби не змушувати інших ризикувати життям – завчасно покинули помешкання, взяли все необхідне, знайшли собі прихисток у знайомих тощо? Замість про*бати підйом води, а потім сидіти на сраці “привезіть нам все, ні не будемо евакуюватися, катайтеся на човнах, обслуговуйте нас”. Так, є такі, хто не міг. Але не повірю, що там сидять суцільні інваліди, хворі і старі. Якщо ти змушуєш людей возити тобі їжу, і хтось через тебе загинув – горіти тобі в пеклі.
***
Російська влада вирішила вивезти дітей з окремих районів Білгородської області в… Крим. В Євпаторію. На “відпочинок”. На два тижня. Я це вже чув у вересні минулого року в окупації. В Херсоні. На “два тижня”. Й досі деяких повернути не можуть.
Ладно, влада там дубова. Але що думають їхні батьки?
По-перше, це ілюстрація російського прислів’я: “із огня да в полум’я”. З прифронтової зони в потенційно фронтову зону.
По-друге. Коли БНР проголосить свою незалежність, як вони своїх дітей повертати будуть? Вони про це подумали?
***
Лівий берег
Люди розказують:
Старшого віку лежачий хворий. Його фізично вже не могли врятувати, винести з хати, яку затоплювало. Дружині пропонували врятуватися, вона відмовилася: я його не залишу.
Потонули обоє.
Рятують людей місцеві – як можуть, своїми силами. Коли звільнимо лівий берег, це будуть історії про чудових, неймовірних волонтерів.
***
Любов Сальдо знову стала власницею приватного акціонерного товариства «Каштан», яке розташоване в Житомирській області і видобуває габро-лабрадорит родовища Букинське
Ян Ярчук
