Євгенія Весна
Поруч з трупом грає щойно розбитий телефон. Треба відповісти на дзвінок, щоб встановити його особу і повідомити близьких. Ок.
В сотні метрів мамаша з коляскою, якій цікаво “а шо там прилетело”.
Будні Херсона.
Я вже помітила чудову закономірність: щойно ЗСУ або Міноборони попросить зайвий раз не триндіти зайвого, так наступного ж дня купа мегаофіційних осіб як не про контрнаступ верзуть, так за 10 хвилин після обстрілу повідомляють, де обстріляли. Ну не потвори?
Тільки попросили слово «контрнаступ» не надто згадувати, повна стрічка контрнаступів. А за ними – повідомлення про локації обстрілу за 10 хвилин після.
Вишенька на тортику: коли читаєте повідомлення про обстріли, поставте собі питання, чи уповноважена ця людина коментувати обстріл. Здивуєтесь не менше за моє, хто у нас коментує обстріли.
Кожного разу, коли надходять новини про обстріли приватних, культурних, цивільних об’єктів російською армією, знову і знову задаєш собі в котрий раз одне й те саме питання: а чи можуть освідченні люди таке робити? А чи є справедливість у світі, який наче і бачить це, але не чує так як повинен? І якщо Европа це про цінності, то чому вони мають стільки відтінків російськоі пропаганди? І про які обмеження постачань озброєння може бути мова, коли абсолютне зло просто знищує мирних людей?
Навіяно сьгодняшнім обстрілом центрального ринку в Херсоні…
На свято побував в селі.
Відчуття: сумно, бридко, огидно.
Сумно, бо довелося побувати на похованні нашого захисника, бійця з села Олександрівка.
Бридко і огидно від того, що ті хто лизав чобіт окупанта тепер перетворилися у великих волонтерів і роздають гуманітарну допомогу від міжнародних організацій.
І це все робиться в обхід місцевої адміністрації, з приватних будівельні приватними особами, які не мають ніякого відношення до громадських організацій.
Таке враження, що у нас ту гуманітарку може брати фурами хто попало. І регіоном ніхто не управляє
Не виключаю що це все робиться під прикриттям якихось паперів, але ми в селі знаємо ху є ху.
Одні гинуть за Україну, а інші, які добре пристроїлись і при окупантах, тепер великі добродєтелі від міжнародних гуманітарних організацій.
Просто гнучкість гімнастів.
Пам’ятаєте історію як переселенка з Херсону, яка начебто вимушено була переїхати до Вінічини, розмістила відео, де дякує ЗСУ за звільнення? Її тоді впізнали односельчане, та викрили на брехні, бо саме вона активно займалася впровадженням окупаційної адміністрації. Маємо продовження. Сама спалилися, бо дура в квадраті виявилася, хоч і відповідала в окупаційній адміністрації за освіту.
Скільки таких ще?
Кажуть, у Генічеськ після чебурашки приїхав актор, що грає роль такого собі путіна – збоченця, який чіпляється до російських дітей, викрадає і наказує своїм солдатам вбивати українських дітей. Для чого?
У російської пропаганди лише одне зараз завдання – внутрішній електорат. На нього орієнтується пригожин з вагнера, компанія стрєлка-бєлка і вся та російська срать.
Весна на Херсонщині, у звільнених селах, якась особлива. Запах квітучих терену, вишні та глоду, замішаний на горі людей
Херсон. Дерева квітнуть, сонце і небо аж дух перхоплює. І тут же гори сміття, бур’яни по пояс і розвалені будинки. Де люди є, там чистенько. А де немає власників – руїна.
Многие пишут планы и прогнозы на жизнь в Херсоне во время войны и после. В политику не лезу, оставим это сильным мира сего)
Выскажу своё скромное мнение о медицине
Для меня это совершенно очевидный процесс и полностью прогнозируемый.
Как и писал ранее, война – катализатор, который ускоряет развал всего, что имеет слабые места. Там , где тонко, там и рвётся. Я сейчас не про государственную Медицину, я и про частные, и получатсные, и подпольные ( и такие тоже есть ). Про все, что имеет отношение к процессам здравоохранения.
В городе отмечается проблема с доступностью любого уровня медицинской помощи. Многие дружно оправдывают это оттоком медицинского персонала в первую очередь. А я вижу проблему в отсутсвие централизованного подхода в этом вопросе.
Согласитесь, есть разница, 5 сильных индивидуальных игроков или слаженная команда из 5 игроков ( количество в Херсоне гораздо больше )
Слаженная работа, чёткое понимание потребности и ресурса, один руководитель ( пусть это будет совет ) , все это сделает работу более эффективной.
Но, главный вопрос, кому это нужно ?)
Каждому отдельному игроку? Руководителю? Естественно, нет.
Может пришло время сделать то, что нужно людям?
Марина Поліщук
