День 406. 5 квітня. Що обговорюють херсонці у соцмережах

Вже з багатьох окупованих громад Херсонщини передають наполегливі чутки про те, що російські загарбники збираються замінити гауляйтерів різних «рівнів». Включно з Сальдо.
Тим часом, деякі місцеві гауляйтери залягли на дно, деякі взагалі десь зникли (поїхали отримувати нові вказівки?), а деякі самі поклали заяви про своє звільнення.

Херсон, як завжди, пробиває кадрове дно. Сто років тому тих хто працював на ворога вішали, п’ятдесят років тому – розстрілювали, зараз призначають на посади.

Скаржитися і нити мені гріх на життя. Порівняно з іншими історіями українців моя – то легкий варіант людини у війні.
Записую собі останні свої емоції.
Днями якась росіянка залишила коментар під моїм коментарем у соцмережі. Ну, знаєте, 8 лєт бамбілі і тп. Зайшла до неї на сторінку, у тьотки тієї у фейсбуці пост такий життєвооптимістичний, вона взагалі не відчуває вини за те, що зробила її країна з нашими життями.
Дивлюся на світлини загиблих наших бійців, бачу історії родин, які втратили все.
Весна. Френди пишуть, як у Херсоні висаджують квіти між обстрілами.
Усе, що з нами відбувається за останній рік – це вселенська така несправедливість. Бо ми нація, що любить творити. Нехай ми не ідеальні, а хто ідеальний, таких немає, але ми справді творці. Певне, Творець (хто б він не був) нас мав би розуміти, як нікого іншого.
Сльозлива стала – певне, не вистачає вітамінів якихось.

В домі на острові, де в нас квартира, люди провели суботник. Понаводили порядки. Це ті, що всю зиму жили без опалення, а до нового року ще й без води і світла. Херсон незламний!

Я все міркую, який сенс заочно вручати підозри, судити, ще й розповідати про це в ЗМІ. І бачу лише один – щоб ці люди ніколи не повернулись і не отримали покарання.
Сокирна робота наших спецслужб на показник, а не на виконання основного принципу права – невідворотність покарання за вчинений злочин.

Хто пережив окупацію точно зрозуміє, на Лівобережжі люди відмічають надзвичайну убогість, примітивність і вульгарність всього російського, що завозиться чи відкривається на тимчасово окупованих територіях.
Цукерки у формі кубика «Женский протест» з креативом на обгортці «никакого футбола», «голова болит», «сам вари, сам стирай». Магазин солодощів «Не слипнется» тощо.
Звісно, це не найстрашніше від окупантів, але від такої вульгарності просто тошно, убогість російської культури вона у всьому.

Щодо росіян, то там – не просто паралельний світ, а взагалі окремий всесвіт. Іноді читаю їх дописи і коменти (не ботів, а реальних людей), так там взагалі – морок страшенний. Вони вірять у “скору перемогу”, при цьому самі воювати не хочуть і радіють, що пропетляли від мобілізації. Але ті, хто не пропетляв для них – “герої”, хоча припускаю, що в своєму колі вони називають чмобіків “лохи”. Вони досі цілком серйозно розмірковують, кому дістануться регіони України після “пабєди рускава аружия”: рашці, Польщі, Румунії… І – це вже капець!!! – теж цілком серйозно вважають, що рашка “нє напрягаясь” переможе в ядерній війні, якщо до неї дійде. Зрозуміло, не 100% росіян такі, але питома вага упоротих, на жаль, чимала.

Термін дозволу на продаж алкоголю в Херсонській області подовжений ще на один місяць – до 15 травня 2023 року.

В Херсоні який мрак. Колаборанти досі очолюють комунальні підприємства. Може ще Сальдона повернете?

Херсонець Андрій «Мех» Мехряков, котрий був ді-джеєм в ШАДЕ сьогодні загинув в Бахмуті.
Він був Dj Apache у ШАДЕ.