Євгенія Весна
Щось незрозуміле летить, свистить, вибухає, а потім на землі ще вибух. Ніколи такого не чула. Що ще асвабадітєлі руцкого міра нам тут на місто насилають?
Сьогодні виповнюється 11 років від того дня як в Херсоні було урочисто відкрито ТРЦ “Фабрика”.
Цей торгівельно-розважальний центр став одним із улюблених місць відпочинку херсонців та гостей нашого міста.
Але рік тому російські окупанти принесли в Херсон “рускій мір”. Одним із перших від ворожих обстрілів російських терорестичних військ постраждав ТРЦ “Фабрика”. Охоплений полум’ям він засвідчив справжнє обличчя країни-терориста, якою є росія.
Франція визнала Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу!
Філософсько-фантастичне:
Якби політики мали можливість бачити злочини своєчасно і вчасно реагувати, скільки ж життів можна було зберегти?
На жаль, поки не видно ініциатив з планування і переосмислення територій від влади. Було декілька від громадського сектору, але без сінхронізації, то може лише залишитись проєктами.
А так у когось вже вибори почались, комусь не на часі мрії мріяти, комусь «не відволікайте, я пилю»….
А як на мене, то саме час в тилу починати будувати, не полишаючи підтримки фронту.
На нашому провулку квітнуть абрикоси.Всі дерева заквітчані. Але холодно і бджілок немає. То ж врожай навряд чи буде
Ніде і ніколи, в жодному місті світу, сонце не світить так яскраво і чарівно, як у місті твого дитинства…
Не знаю, але чомусь пригадалося. Рік тому я казала Валюші: давай подивимося “Віднесені вітром”. Аби не думати про жахіття і відволіктися. Це ж геніальна цитата: про це я подумаю завтра. Херсон так живе, з надією і вірою у завтра. Все буде добре. Тримаємося.
Херсонцы, эвакуировавшиеся в рашку, получают ваучеры и многим удаётся и уже удалось приобрести на них жилье. Там конечно кошмар бюрократический и задержки с выплатами , но все таки получили.
Не знаю, как этим людям будет житься среди росиян? Для меня это как добровольно жить с людоедами сьевшими твою мать и твоё дитя.
Есть и такие, что с начала войны получили временное убежище в Европе, либо уехали в Азию, Африку и др. места на глобусе, а в конце осени- начале зимы, имея прописку в населённых пунктах, подлежащих эвакуации в РФ, потянулись в рашку за жилищными ваучерами. (А шо, мол, нехай дают, ибо должны!) Путешествие за шарой, такскзать.
И получили! Знаю таких лично.
И ладно те, кто по убеждениям рашисты, а то ведь махнули многие чисто квартирку оторвать, а потом еще здесь компенсацию получить.
Ну вот удивляюсь я этому народу. Неужели они думают, что смогут перехитрить страну, лживые и хитрее которой не найти?
Как бы не отлились им эти метры квадратные…
Марина Поліщук
