День 175. 17 серпня. Що обговорюють херсонці в соцмережах

Жоден шахіст не віддасть ферзя, тільки якщо ця жертва не буде зроблена заради мату.

#королевськийгамбіт

P.S. Сьогодні, після перегляду фільму, якось сама собою провелась алегорія між цією фразою і нашим містом Херсоном.

***

Боротьба з українськими символами в окупанта доходить до абсурду. Російський військовослужбовець, щоб зняти синьо-жовту стрічку виліз на дерево, воно не витримало ваги і рашист впав.

***

Алкоголізація населення у Херсоні триває. Мало того, що самопал льється бочками, так ще й різний непотріб з Донецьку та Криму везуть. Пʼяні і сидять, і лежать прямо посеред дня. І на клумбах, і на лавочках, і просто на земельці. І серед них чимало пристойно вдягнутого народу. Бабулька сива сидить на сходах, потім падає, не може підвестися. Підходить жіночка, допомагає сісти, питає – вам зле? Чоловік проходить і підказує – та ні, їй добре, ще зранку. – Де ви живете? – Тут ря-дом, на Лє-ні-на… Кампанія з підготовки референдуму у розпалі. І раз на Лєніна, а не на Соборній, то, на жаль, діє.

***

На Нововоронцовщині відбувається постійний моральний тиск на місцеве населення від окупантів. Постійно йде інформація про якийсь референдум. Присутнє мародерство. Відбирають у цивільних авто. Жителі, які співпрацюють з орками, здають місцевих фермерів, у яких в складах знаходиться зерно на запас. Дане зерно також орки вивозять в невідомому напрямку.

Займаються пияцтвом.

Ліків у населення не має. Окупаційні війська в села, які тимчасово окуповані, специфічних ліків не завозять.

По неокупованих територіях війська рф здійснюють постійні обстріли. В більшості випадків це хаотичні обстріли.

Є нові руйнації інфраструктури та приватних садиб. Російські військові, крім того, що руйнують кладовище і пам’ятники, ще й розбомбили місцевий морг.

***

Окупанти продовжують інформаційний терор Херсонців. Українські провайдери втрачають своє обладнання, їх абонентів переводять на підконтрольний “МірТєлєком”…

***

Не пишіть про Херсон – ви ж не там вже. Хто це таке розповідає вам з Херсона – там все не так, я от бачу по-іншому. Ви не пишете з Херсона – про нього забули. Ви пишете з Херсона, але не те. А ті, хто вам розповідає про Херсон – чого вони самі не пишуть, у них що – нема сторінки у Фейсбуку, от хто це? А чому там слово таке чи вираз такий, це ж не логічно, – це неправильно, я тут з Києва читаю, пісакі ви. А, це бєглая журналістка з Херсона, що вона там знає, як сміє щось коментувати, коли ми тут лишилися. А, вони там у Херсоні лишилися, що вони можуть  коментувати.

Це якщо коротко про емоції. І добре, що ці емоції є, це означає, що Херсон на часі. У кожного з нас власний досвід війни, окупації. Ми ніколи не зможемо зрозуміти до кінця переживань інших людей. Бо  навіть люди на війні, чи люди в окупації, чи ті, хто виїхав в інші, вільні регіони України, чи ті, хто за кордоном – всі переживають власний досвід і власні емоції. Тільки що от  бачила картинку – з цивільного авто вийшли дівчата військові озброєні. Цей момент по-різному опишу я, яка була в окупації, військовий (військова), просто цивільна людина. Бо в кожного власний досвід. Тому пишіть про Херсон, про херсонців.

А прізвища тих, хто просив мене передати якусь інформацію чи емоції – я їх назву після перемоги. Поки не назву навіть тих, хто виїхав, бо в них можуть лишатися там рідні.

***

Вчера услышала новую историю о “понаехавших самках” и стало просто дурно, до тошноты… Я сидела в кафешке и думала – неужели они не понимают куда приехали, неужели ФСБшники настолько уверены, что здесь будет рассея? Неужели хлопки в Крыму ни о чем не говорят?

И как их потом выселять отсюда. Я больше, чем уверена, что у половины дам  есть украинские паспорта… И сколько гнили осядет здесь. К той, что уже в наличии..

Всю ночь не могла спать, мысли роились в голове всякие разные… Хорошие и не очень… Я ничего не могу сейчас изменить. Я могу только верить в победу. Верить в то, что эта мразь свалит под натиском ВСУ. И побоятся остаться здесь…

***

Спротив по-херсонськи!

Найбільша мережа будмагазинів – 33 квадратних метри.

І не працює.

Бо рядові співробітники не готові співпрацювати з колоборантами, окупантами і взагалі р*сією. Це на 6-й місяць війни, нагадаю.

Херсон стоїть!

***

З загарбаного рф Херсона розповідь самовидця про ранок понеділка.

Доброго ранку, зараз у центрі. Місто – привид. Центральний проспект  Ушакова у понеділок зранку абсолютно порожній.

Нема блокпостів і це дуже дивно. Повільно проїжджає джип «Z», кулемет розвернутий у бік перехожих, а окупант в бронежилеті дуже пильно дивиться на людей. Відчуття ще ті – не знаєш, що у нього в голові, а ховатися немає куди. Чомусь відразу згадується Буча.

Ще проїхав «Урал» і біля водія у склі лобовому вирізані дірки круглі, в одну з дірок вставлений автомат. Раніше такого не було – бояться, певне.

Знаходитися у центрі зовсім не хочеться – відчуваєш себе мішенню. Жахливе відчуття. Захотілося відразу поїхати додому і сховатися.

Машин майже нема, у маршрутках і тролейбусах мало пасажирів. Проїзд по 5 грн чи по 5 рублів. З’явилися металеві рублі, старі, майже всі 1993 року. На здачу ці рублі херсонці брати не хочуть – у водіїв проблема, матюкаються.

***

З такою кількістю бавовни, після Перемоги в Херсоні можна відновлювати ХБК (для тих, хто не з Херсона – Херсонський бавовняний комбінат).

***

Нас розкидало. Хтось залишився вдома і кляне тих, хто виїхав, хтось тих розуміє. Я думаю, що більшість хотіли б зараз бути дома, жити своїм життям, працювати, ходити на море, поратись на городі і думати що робити з огірками, помідорами, перцем… бо наросло.

Я з тих, кого закинуло. Я б хотіла бути дома, займатися тими огірками і помідорами. Солити, квасити, маринувати, обмінюватися рецептами, а ввечері ходити до сусідки на екскурсію,  дивитись, що виросло в неї на городі і що вже вона закатала. Сьогодні маю тільки огірки, петрушку і листя буряку на салат. І тому радію, бо виростила сама. Дощі і віє осінню. Сумно. Розумієш, яка в нас земля і природа. Сонце. Море. Про людей не буду. Розчарування.