Китай: Тайвань.
Серби: Косово.
Українці навіть не здригнулися, мені здається.
***
Жахливі марення Сари Коннор можуть стати дійсністю, бігме... Втім українці ставляться до цього індиферентно - ми це все вже бачимо і майже звикли. Майже...
***
Люди живут в страхе, некоторые пропадают без вести, обыскивают пассажирские автобусы прямо посреди маршрута, ловят за то, что лысый (а значит нацист) или пытают до смерти, потому что трусы с Симпсонами (тогда американский агент). А власти тем временем готовят референдум о присоединении к России.
Эти рассказы сильно напоминают мне то, что происходило в Крыму в 2014, с учетом, конечно, что там не было войны. На улицу в Симферополе вечером лучше было не выходить, в семьи крымских татар (главных противников присоединения к России) приходили “ихтамнеты”, кого-то потом находили мертвым.
В Симферополе висела тяжелая атмосфера страха. Когда мы хотели снять казачий патруль в городе, мне их атаман прямо заявил: “Тебе что, жить надоело? Я ими, конечно, командую, но не могу гарантировать, что никто с психу не подстрелит, увидев камеру”. Выходить на улицу с камерой было опасно, коррпункты некоторых иностранных медиа атаковали, разбивали или забирали оборудование.
С активистами Евромайдана мы встречались в каком-то глубоком подвале, после почти часа чек-пойнтов в городе с посредниками - так они пытались себя обезопасить. У одного из них пропал отец и больше никогда не вернулся. Журналисты местной телекомпании рассказали мне, как пришли вооруженные люди в масках, положили всех лицом в пол, выключили рубильник и пустили на их частоте “Россию 24”.
И это в Крыму, где довольно большая часть населения была за Россию! Трудно представить, через что проходит город, который против. Почитайте сильный текст Sarah Rainsford о том, что творится в оккупированном Херсоне.
***
Владимир Александрович, не скрою, херсонцы вторые сутки ждут Вашего комментария по поводу назначения нового главы администрации в Херсонской области. Мы очень надеемся, что это достойный человек (среди налоговиков я лично знаю несколько очень порядочных людей), получивший от Вас конкретную задачу, с которой он успешно справится. Просто мы хотим понять, какое именно он получил задание и почему именно он. Мы пока верим, что это не просто очередное трудоустройство нужного человека, как было с предыдущим губернатором Лагутой, которого назначили только затем, чтобы он не мешал победить на довыборах в ВР кандидату от партии "Слуга народа". Итог того назначения мы увидели 24 февраля и ощущаем на своей шкуре последствия того назначения по сей день. Скажу Вам честно: мы охреневаем от такой кадровой политики офиса Президента, и это очень мягко сказано.
Будь ласка, пане Президенте, заспокойте нас і додайте нам оптимізму, який вже, на жаль, майже зник.
***
З Днем кавуна! Повернемо ми собі херсонські кавунчики. І баржа буде! Херсон перед деокупацією пройде очищення. Це буде складно морально. Коли буде здаватися, що гірше не буде, Бог даватиме силу пройти ще сильніші випробування. Але пам'ятаймо, що найтемніший час - перед світанком! І ми його побачимо! Бережіть себе і рідних, бо нам ще смакувати херсонські кавуни!
***
Прочитала статтю про українських біженців, що ось, мовляв, не хочуть починати вчити мову, не хочуть навіть поверхово інтегруватися. Пролунало ніби поверхово, але осадочок залишився огидний.
Я маю величезне прохання до журналістів, які намагаються «бути об'єктивними». Запам'ятайте, будь ласка, просту і дуже очевидну річ: БІЖЕНЦІ - ЦЕ НЕ ІМІГРАНТИ! Біженці, крім вдячності стороні, що їх притулила, нічого нікому не винні. І повірте – українці дуже щедрий на подяку народ.
Головна відмінність біженців від іммігрантів у тому, що найбільше у світі вони хочуть додому. Просто повернутися до своєї оселі! Я говорила з дуже багатьма - у будь-якій навіть найкоротшій і поверховій бесіді неминуче виникає: господи, швидше б все закінчилося, як хочеться додому.
Біженцям (на відміну від іммігрантів) не потрібні ні блага, ні робота (тільки тимчасово, щоб вижити), ні нова мова.
Вони не хочуть кращого життя, навіть якщо тут набагато ситніше і комфортніше.
Не всі можуть інтегруватись. Для багатьох це додатковий та дуже серйозний стрес. У них своє життя, яке тимчасово (впевнена) забрали.
Ви ж не вимагатимете у людини, яку пустили переночувати, бо на вулиці ураган, щоб вона розмовляла з вами однією мовою.
І, якщо вже зовсім зло і чесно – Європа так само винна у тому, що зараз відбувається. Не підсади свого часу Меркель її, як на дешевий наркотик, на цю газову голку, не засунь усі мови глибоко в дупи, коли стався кримнаш, не впевнена, що лютий 2022 був би можливим. І європейці, у розумній своїй більшості, це розуміють.
Не треба нікого насильно інтегрувати, треба допомагати перечекати у безпеці цей страшний час. Усім хто чим може. Наприклад, замість того, щоб щедро ділитися телефонами волонтерських агенцій – напишіть самі, дізнайтесь у чому бюрократична чи інша проблема. Сходіть разом, підтримайте морально, запросіть у ваше улюблене кафе, та просто побалакайте. Купуйте іграшок дітям і що-небудь миле їхній мамі. Просто обійміть! Люди дуже сумують за домом. Дуже.
***
Останнім часом "експердами" з усього почався розганятися по чагарниках пустослів'я наратив про "усі, хто хотів виїхав, а всі там тепер колаборанти у тому Херсоні". А окремі спритні горе-чиновники починають ще й херсонцям дорікати їх зрадофільством.
Дивіться, як воно працює.
Дивишся на фото і перша реакція - "боже як їх багато. Мабуть, у Херсоні залишились самі колаборанти. То нащо тоді..."
А потім якийсь місцевий чиновник або "експерт романенко" пишуть про "ВСІ хто там, то ..."
Але!!!! Аналіз фото показує, що херсонців на цьому фото аж 1 "людинка" - електрик цього ВНЗ, не викладачі. А решта - невідомо хто. Тобто, співвідношення 1 до 20.
Тож, насправді ФАКТИ наступні:
1. Педагоги тримають український фронт у Херсоні (1:20 пам'ятаємо).
2. На п'ятому місяці окупації окупанти завозять чужинців. Які крадуть житло і майно херсонців і роблять такі постановочні фото.
Тож не узагальнюйте, а підтримуйте херсонців!
А місцевому чиновнику (вже знаю його прізвище!) та експертамроманенкам - хай у горлі пір'я поросте.
Тэги: