Скажіть, оті вкиди вперто ширять телеграм-канали, що наші начебто за км від Херсона, що вони входять начебто у Херсон - для чого? Щоб що? Тупо бізнес-політика, щоб заходи були, чи це роблять радісні дебіли, чи провокатори? Вже ж просили таке не ширити.
Спостерігаючи за появою все нових і нових колоборантів Херсонщини пригадую рядки: Обирали не тих, довіряли не тим….
Життя на окупованій території - це кожного дня робити вибір. Чи ти й досі віриш у деокупацію, чи переходиш на сторону окупанта. Це кожного дня намагатися заснути без поганих думок, бо вони, немов черв'як, впиваються все глибше у мозок і не дають йому відпочити. Це кожного дня обирати людей. Людей, які ще не прогнили до кісток і залишаються на твоєму боці. Це кожного дня обирати слова. Слова, які ти ще можеш говорити, щоб не нашкодити собі та своїй сім'ї. Це слова, за які тебе не заберуть люди у балаклавах і не відвезуть до підвалу (у кращому випадку). Це кожного дня обирати шлях. Шлях, який тобі стелить Бог чи шлях, яким тобі доводиться йти, бо тебе штовхають у спину дулом окупанти. Це кожного дня намагатися не кричати посеред вулиці, бо здають нерви.
Життя в окупації - це коли твої руки опускаються щохвилини, душа розсипається на шматки, а ти робиш усе, щоб зібрати її і не втратити себе.
Життя в окупації - це постійний сум. Навіть, коли ти смієшся, це лише звук від сміху. Це пусті очі. Це сльози. Це депресія.
Це постійна боротьба за дешеву їжу (якої майже нема), за цукерки дитині, за ліки батькам, за пенсії які зараз 60% пенсіонерів не зможуть отримувати, адже Укрпошта з учорашнього дня не працює.
Це кожного дня шукати у когось вай фай без пароля, щоб написати повідомлення рідним. Це не мати зв'язку. 3в'язку із зовнішнім світом.
Це намагатися зробити ковток повітря, та розуміти, що ти задихаєшся. Це кожного дня доказувати рідним, які вже не вірять нічому, що все буде добре.
Жити тут, на своїй землі, у себе вдома, просто нестерпно боляче.
Люди на окупованій території мріють про нормальне життя! Про прості речі, яких ми не бачимо вже п'ятий місяць.
Якщо ти, хто це читаєш, не відчув нічого, значить ти або не знаходишся в окупації; або вже перейшов на сторону окупанта, або просто хворий на голову.
Люди тут страждають і це правда!
Зустріли вчора знайомого, каже нам, що скористався "порадами" Гоголя, його книгою "Мертві душі", коли купував російську сімку. І щоб, - додає, - якось викрутиться та не фіксувати перед орками власним паспортом, приніс бабусін.
Вона, бач, вже років п'ять тому померла... А от коли ще жива була, постійно губила свій паспорт. Ото покладе його десь, а знайти не може. Ми йдемо робимо їй новий. А потім згодом находимо і старий... Так що у нас тих паспортів, штуки три. І всі не дійсні...
Ось таке нове прочитання класики у Херсоні.
Нарвалася на соцопрос. З динаміка телефону лунає противний к@ц@пський жіночий голосок. Мовляв, дайте, будь ласка, кілька відповідей. І понеслось: "С какого вы города?"
"А вам навіщо?" - перепитую.
"Не поняла вашего вопроса?"
"На хріна, кажу, воно вам?"
"Ну, такие у нас вопросы..."
"Я з України, цього вам достатньо?"
"Вы не поняли... Вы с Хесона, или Мелитополя?"
"Припустимо, з Херсону".
"Харашо... Как вам сейчас живется? Есть ли какие-то проблемы? Пожелания?"
"Ооо, дівчинко, зараз я тобі розповім. Тільки записуй встигай..."
"Стойте... Не надо... Я все поняла..." - опросниця замовкла, а за кілька секунд вже не так браво кидає: - "Ну ладно, подальший опрос просто не уместен... Спасибо вам".
Кожен з нас став перед вибором: протестувати проти окупації (принципово, у всьому, десь на шкоду своєму безтурботному життю) і таким чином об'єднатися з українським народом, або плюнути на всі звірства рашистів (в хату не прилетіло ж, правда?) і ховаючи очі взяти брудні гроші, оправдуючи і жаліючи себе кинутих, голодних та нещасних...
Є керівники обрані українською владою. Легітимні. Не всі виїхали - ті на кого ліг посадовий тягар та громадська відповідальність за людей, що залишаються в місті та області не виїхали і несуть свій хрест до кінця, і я їм за це безмежно вдячна! В цей період хаосу та жахіть залишитись без води, світла та газу на такий довгий час - не кожен витримає...
Ніхто нічого робити не буде. Саме елементарне, наприклад зробити випускникам окупованих територій атестати в Дії, і то не змогли. Відсутність зв'язку - навіть державні банки не можуть зробити опцію в мобільних додатках, щоб підтвердження трансакції проходило по вибраному клієнтом месенджеру. Або зробити роботу мобільних додатків по пінкоду, як це давно зроблено, наприклад, банком "Восток". Дія працює лише з клієнтами, які мають айді картку, або загранпаспорт, а пенсіонери 99,9% з паперовими паспортами. Невже не можна вбити в Дію всю базу даних окупованих територій, вона ж є. І так чого не візьмись, нікому це не потрібно. Абдристовичі розповідають, що ЗСУ вже в Херсоні. То чому хоча б за 20 км до міста не встановити мобільне обладнання, щоб у місті був український зв'язок? Хоть у тій же Чорнобаївці, про якою вони люблять хизуватися. Це повинна бути робота ОВА.
ПриватБанк вы серьезно?
По непонятным причинам карта Универсальная имеет допис 5% с некоторых пор... Что это за 5%? И что за обязательный платеж в размере 500 грн. через 3 дня, после входа в кредитный лимит?
Для понимания остальных: обязательный платеж был раньше только, если до 25-го числа следующего месяца не погашен долг. При этом за снятие денег берется отдельная комиссия.
В этот раз через 3 дня!!!
Ничего, что это окупированная территория?
Вам пишем в онлайн помощь, а вы шаблонами отвечаете... Здесь нет мобильной связи!
Каким образом решать с вами данные дела?
Или это такая поддержка/подталкивание населения к переходу в рус.банки?
Вижу многие с Херсона пишут сегодня о таком подходе... Но это уже не первый день...
Почему в Дии нельзя получить помощь пенсионерам, я тоже возмущалась. Это, конечно, неправильно. Но основная проблема не в том, что они не получают пенсии, им-то они приходят, а в том, что их трудно получить. Либо очереди в банках, либо обналичка под процент, а почта вообще не работает. А ездить в супермаркеты, где принимают карты (в Экомаркете, например) - это "ой нет, там дороже". Но на это государство как раз повлиять не может, потому что не контролирует город. Дай Бог, Херсон освободят, эту проблему решат.
Я не говорю, что все радужно, я говорю, что не во всем виновато государство, многое в текущей ситуации оно просто не может сделать.