Редактор«З екрана телевізора ми часто чули про оптимізацію освіти шляхом створення опорних шкіл поза межами села, – написали до редакції “Гривни” члени батьківського комітету Олександрівської ЗОШ І–ІІІ ступенів (Каланчацька об’єднана територіальна громада. – Ред.)
– Але сподівалися, що ця проблема не торкнеться наших дітей, учнів Олександрів-ської школи І–ІІІ ступенів. Та нещодавно на батьківських зборах ми були вражені почутим: наші діти не матимуть змоги здобути повну середню освіту в стінах рідної шко-ли. Нам запропонували шляхи подолання цієї проблеми. Але ми, батьки, не погодилися з жодним із запропонованих варіантів. Тому вирішили створити ініціативну групу, яка буде відстоювати інтереси наших дітей. Так, ми звернулися до селищного голови Володимира Зінчука, депутата селищної ради від села Олександрівка Ю. В. Дудченка та до начальника управління освіти й науки Херсонської ОДА Євгена Криницького.
24 листопада зустрілися з селищним головою, але прийом приємним і затишним назвати не можна. У своїй “промові” він наголосив, що від нього нічого не залежить. Тоді виникає запитання: а що, пане, ви робите на цій посаді? Навіщо ми голосували за вашу кандидатуру під час передвиборчої кампанії? На підмогу прийшов його перший заступник Андрій Лабушний. Він спробував виправити ситуацію та пояснити, що директор Олександрівської школи Лілія Петрівна Сербин неправильно донесла інформацію про оптимізацію освіти. Але слова директора підтвердили всі присутні на батьківських зборах.
Потім Андрій Лабушний ще раз запросив нас уже до свого кабінету. Там також була начальник відділу освіти Каланчацької селищної ради О. В. Ситнікова. Бесіда пані Ситнікової чомусь перетворилася на діалог “начальника з підлеглим”, тому що серед нас були й працівники освіти, які намагалися пояснити їй, що сьогодні вони не вчителі, а батьки. Під час зустрічі Лабушний запропонував завідуючій ясел-садка приєднатися до школи, створивши навчально-виховний комплекс. А що буде з будівлею садка? На це нам відповіді не дали. Під кінець зустрічі Андрій Григорович запропонував не здіймати бучу, не вдаватися до радикальних дій, а трошки почекати. Почекати чого? Що вони самостійно приймуть рішення без нас, а потім лише поставлять нас перед фактом? Зараз вони знизять ступінь школи на один рівень, а потім – на два? Покинувши кабінет заступника, батьки були в шоці – приїхали з однією проблемою, а натомість отримали ще одну: яка доля чекає ясла-садок “Берізка”? Що ж чекає нас і наших дітей у недалекому майбутньому? ОТГ планувалося створювати для розвитку села, а не для занепаду. Ми живемо в демократичній країні, де питання повинні вирішуватися колективно, а не одним можно-владцем!»
Як у телефонній розмові з журналістом «Гривни» запевнив Володимир Зінчук, ніхто не збирається закривати Олександрівську школу, в 2018 році такого точно не буде. Поки йдуть обговорення в зв’язку з новим законом про освіту.
«Зараз на фінансування шкіл ми отримуємо субвенцію з держбюджету, – пояснив Володимир Калинович. – В Олександрівській школі навчаються близько 80 учнів, а, наприклад, у Каланчацькій – 800. Держава виділяє кошти всім однаково – з розрахунку близько 10,5 тисячі гривень на учня. Але маленькі школи потребують більше. Тому нам доводиться перерозподіляти кошти й додавати тій же Олександрівській школі. Тож і виходить, що витрати на рік на одного учня у великій школі приблизно 6 тисяч гривень, а в тій, де навчаються майже вдесятеро менше учнів, – 25 тисяч гривень. Я вже пояснював батькам: коли за новим законом школи будуть самостійними юридичними особами, то отримуватимуть фінансування з держбюджету. Й грошей усі отримуватимуть стільки, скільки передбачить держава. Й усе. Тоді сподіватися на перерозподіл коштів не прийдеться. Тож як виживатимуть малі школи? Відтак і обговорюється це питання вже зараз. Але ніхто не проти, щоб усі школи працювали. Хіба я не розумію, що й роботи в селі обмаль?»
Дарина Лапіна
Іван Підлісний
