Марина Поліщук
Ніхто, крім наших військових, не знає достеменно, що насправді відбувається сьогодні на південному фронті. Зрозуміло, що інформація подається обережно, аби нею не скористався ворог. Проте, як повідомляв днями генерал-лейтенант, ветеран зовнішньої розвідки України Василь Богдан, навіть відкрита інформація дає підстави вважати, що операція зі звільнення Херсона входить у завершальну стадію.
А що розповідають самі українські військові? Ми проаналізували кілька інтерв’ю з безпосередніми учасниками бойових дій на Херсонському напрямку. Вони дають змогу уявити певну картину подій.
«У нас немає стільки патронів, скільки у них людей»
Приміром, журналіст BBC News Джеремі Бовен минулого тижня провів кілька днів на лінії фронту між Миколаєвом і Херсоном, спілкуючись із бійцями на передовій, а також зі старшими офіцерами. Він робить висновок, що «люди, яким доводиться воювати на південному заході України, на важкому досвіді зрозуміли, що росіяни залишаються грізним ворогом».
«Тут дуже важко просунутися. Щоб прорвати лінію фронту, потрібно зосередити велику кількість сил в одній точці. Наше завдання – утримати позицію. Ми час від часу атакуємо, щоб вони не взяли свої резерви й не перенесли їх кудись в інше місце», – розповів журналісту український військовий – місцевий житель Ілля.
«Це дуже важко та повільно. Вони контролюють небо. У них набагато більше військової техніки, більше людей і більше боєприпасів. Їхні люди не навчені, але вони просто йдуть уперед і кричать “ура”. У нас немає стільки патронів, скільки у них людей», – додає Ілля.
Інший військовий – майор із позивним Фугас – на запитання про розмови про наступ, відповідає обережно:
«Рух уперед і контрнаступ складно планувати, і це загроза життю людей. Ми повинні все враховувати. Це наша робота як командирів, щоб наші люди були живі», – каже він.
Джеремі Бовен також побував у Миколаєві, де поспілкувався з генерал-майором Дмитром Марченком. Те, що відбувається на рівнинних землях Херсонської області, Марченко назвав битвою сіл – тактичними боями на місцевому рівні.
«Ми намагаємося зайняти позиції, які нам потрібні для контрнаступу. Ми не стоїмо на місці. Кожен день ми відбиваємо якесь село», – прокоментував він.
Генерал каже, що набагато важче зосередити достатньо сил, щоб зламати російські лінії оборони та здійснити штурм через Дніпро під російськими гарматами.
«Для повноцінного контрнаступу нам потрібна необхідна кількість особового складу, озброєння та техніки. Як тільки ми все це отримаємо, піде контрнаступ. Перш за все, нам потрібна реактивна артилерія, яка може вражати на відстані до 300 км від нас. І нам потрібна система протиповітряної оборони – основа для будь-якої армії світу, яка хоче перейти в наступ», – додає Марченко.
Українські бійці відбивають по 14-20 атак на день
Про атаки росіян з криками «Ура» розповідає ще один військовослужбовець ЗСУ Кирило Сазонов, у минулому – український політолог. Він теж зараз воює на Херсонському напрямку у званні рядового. В інтерв’ю виданню «Настоящее время» (російськомовний телеканал з редакцією у Празі, медіа-проєкт Радіо «Свобода» та «Голосу Америки») він розповів про російську тактику ведення бою.
«Вони піднімають народ із автоматами в атаку, і ті біжать до наших позицій. 14-20 атак на день. Звісно, їх по дорозі зустрічають артилерія, зустрічають міномети. Вони проходять усі етапи, добігаючи до наших окопів, де ми вже зустрічаємо їх зі стрілецькою зброєю. І все. Якщо є живі, вони відходять.
За годину приходить поповнення – і знову натовп мчить. Не знаю, на що вони розраховують. Що в нас закінчаться патрони? Що ми збожеволіємо? Що ми не витримаємо, і рано чи пізно хтось добіжить? У всякому разі, людей вони не шкодують, а людей у них дуже багато», – каже Сазонов.
За його словами, насправді ситуація наразі зворотна.
«Це не вони просуваються вперед, а ми – поступово, потроху, але щодня. І частіше ми займаємо їхні позиції», – зазначає військовослужбовець.
Сазонов розповідає про велику кількість на Херсонському напрямку щойно мобілізованих росіян, так званих «чмобіків» – їх багато, але й гинуть вони масово.
«Мобілізовані гинуть масово – тому що вони без підготовки, погано екіпіровані. Росія, вибачте, бере м’ясом, кількістю. На місце одного виведеного з Херсона російського кадрового військового присилають трьох “чмобіків”. І вони не забирають своїх загиблих із поля бою», – каже він.
«На нашій ділянці йдеться про сотні загиблих мобілізованих [росіян] щодня», – додає він.
Кирило Сазонов також нагадує, що на підступах до Херсона ворог створив три лінії оборони. Українська армія прорвала одну з них і зупинилася:
«Українська армія нещодавно прорвала одну лінію, але через ряд причин зупинилися і дали ворогові зміцнюватися на другій, будувати бетонні бліндажі».
На запитання журналіста, чому ЗСУ зупинилися на першій лінії оборони росіян, військовослужбовець відповів:
«Ми прорвали першу лінію оборони, зайшли наші три бригади, закріпилися. Але питати рядового, чому ми не йдемо далі, трішки не за адресою. Ми виконуємо накази, а не віддаємо їх».
Дарина Лапіна
Ян Ярчук
