Станіслав Іванов
Лікарі-нейрохирурги Тернопільської психоневрологічної лікарні Олексій Леонтьєв та Олександр Журавльов, які самі з Херсона, врятували захисника з Херсонщини Миколу Хісамутдінова, на операцію якому збирали кошти благодійники. Микола Хісамутдінов наразі пересувається самостійно.
Як повідомляєтся на сторінці Благодійного Фонду «Ладижин- Наш Дім», кошти збирали протягом липня-серпня. Майже 1,5 року чоловік пересувався на милицях з нестерпним болем через пошкодження хребта внаслідок мінно-вибухової травми.
“Я думав, що вже ніколи не позбудусь милиць. Що це назавжди. Але коли зробив перші кроки після операції, зрозумів, що лікарі зробили чудо”, – розповідає захисник.
“Чудо” для Миколи зробили лікарі-нейрохирурги Тернопільської психоневрологічної лікарні Олексій Леонтьєв та Олександр Журавльов. Саме в їхньому відділенні була замінена металоконструкція на хребті чоловіка, що й дозволило воїну нарешті стати на ноги. До речі, ці лікарі теж з Херсонщини, тож, по суті, Миколу врятували земляки. Причетні вони й до отримання металоконструкції. Саме ці лікарі знайшли міжнародний благодійний фонд, який безкоштовно надав захиснику необхідний імплант.
“Але цього нічого не було б без ладижинських лікарів, бо саме вони стали тією рушійною силою, завдяки якій все сталося. Я дуже вдячний завідуючому хірургічним відділенням Ладижинської міської лікарні Олександру Щербині – адже це він знайшов лікарню і фахівців, які погодились виконати цю надскладну операцію. Вдячний головному лікарю Віталію Клименку – за організацію і підтримку на всіх етапах боротьби з недугою. А також вдячний Юлії Коломієць та всім небайдужим людям, які збирали кошти для мене”, – зазначив Микола.
Оскільки імплант був наданий безкоштовно, всі зібрані кошти будуть переведені на рахунок Миколи, повідомили у Фонді. Кошти знадобляться, щоб придбати необхідні ліки та оплатити проходження реабілітації після операції.
Попереду у Миколи – тривалий період відновлення. Та не дивлячись на це, він прагне знов допомагати фронту, на цей раз – у якості волонтера.
“Служити я вже не зможу, але й сидіти склавши руки не буду. Хочу допомагати волонтерам доставляти необхідне на передову”, – каже він.
Ян Ярчук
