Марина Поліщук
Сьогодні завітав до однієї з кав’ярень Херсона де можна “підвісити” каву (оплатити послугу, щоб нею міг скористуватися хтось інший).
І найбільше – це для медиків! Саме для тих, хто рятує наших оборонців.
***
В Херсоні знищено середній клас, люди виживають з гуманітарних програм. Населення по всій земній кулі. Прохвости заробляли і в окупації, і зараз – їжа, ліки, життя.
***
В нашому херсонському дружньому колі увійшло в обіг слово “наволонтерити”)))
Вдячна всім колегам/друзям/рідним/партнерам за те, що миттєво відгукуються на будь яку потребу – починаючи зі шкарпеток і закінчуючи космічним супутником!) Разом ми можемо наволонтерити все, що наближає нашу ПЕРЕМОГУ!
***
З кожною смертю втрачається мотив рятувати цей світ. Бо все менше людей, заради яких є сенс рятувати світ.
***
“Досі не вірю, що я живу тут” — я думаю про це щоразу, як іду львівськими вулицями. Я не почуваюся тут своєю і, напевне, ніколи не буду — а може, і не треба. Я завжди буду з Півдня, сонячного, кавуново-помідорно-персикового. Я завжди (сподіваюся) буду сміятися, коли мені смішно, буду “нараспашку” і обійматиму людей, якщо мені хочеться їх обійняти, нехай на мене й дивляться з нерозумінням. Ми, південці, такі.
Сумую за тобой, мій Південь. Але зараз Львів втішає мене, коли мені потрібна підтримка, — квітучим бузком, сирником з ягодами, своїми неймовірними будинками, серед яких не знайдеш двох однакових, чи зустрічами з такими різними людьми, коли я розумію, що це для чогось.
***
Легко сказати – відновимо знищене. Для цього треба сили, кошти і діюче місто, де є робочі місця, де діють школи, дитсадки. Що залишилося в Бериславі?
Нічого. А ще практика показала, що влада виплачує за знищене житло такий мізер, що соромно назвати це виплатою.
***
Херсонская история про то, что было плохо, а потом все наладилось. – Сижу в очереди к лору, слушаю разговор двух бабуличок. Одна другой говорит. – Я как-то поломала руку. Пошла в больницу – врачи кажуть, шо надо операция. 20 или 30 тысяч грн надо, а не сделаете, то потом поднять её не сможете. Иду я обдумываю. Пока шла и думала, то дуже задумалась и упала, так шо поломала другу руку. И так якось удачно поломала, шо первая рука (для которой и надо была операция) стала на место и операция уже не надо. Вот так вот на ровном месте 30 тысяч сэкономила.
