Марина Поліщук
От цікаво – залишаючи свої затоплені оселі, вони хоч згадують, як раділи нашим?
ПОЛУЧІТЬ БОЖУ КАРУ!
***
Все життя, а то і декілька поколінь дбали про достаток, обустроюючи битові зручності , і…враз все пішло під воду. Я проїздила вулиці після того як зійшла вода і ще відкачували щоб зайти у двір бо в будинок було страшно і небезпечно. Сват на милицях, то його привезли подивитись, але тільки біля двору. Дім рушиться, і далі забор упав зовсім і вони залишились на старості безхатьки і без нічого. При пенсії 2400 і 2500, і це після індексації. Що люди можуть придбати? про них уже всі забули. Дають продукти: мука та квасоля, ну, ще масло і банка якоїсь консерви. А одяг, вся техніка під водою пропало.
***
Так виходить, що усі історії, які збираю про загиблих на війні – це історії про любов.
Про таку любов, яку показують у телевізорі в серіалах, про яку пишуть вірші і романи, але яка була насправді в реальному житті. І яку вбили росіяни.
***
Гліцинія на заборі сусідська, давно нема на світі господині, що її садила, а вона пишно квітне і нагадує про людину. Виявляється, часто про людей нагадують квіти. Нещодавно була у маминому дворі, досі розкішно квітнуть квіти біля багатоповерхівки, що посадили її сусіди, що не пережили окупації і обстрілів, бо доступ до медицини був сильно обмежений. Тепер, хто бачить ті квіти, згадує і пана Славу і Андріївну.
***
Іноді так і хочеться махнути у … відпустку, кудись далекооооОООО, де можливо ти вже був, а може і ні … щоб відкрити нові місця Сили для себе, чи побувати у вже “перевірених”, та обов’язково для того, щоб отримати впевненність, що рідна Херсонщина найкраща і рідна.
***
Квітень.
Мої особисті 2 роки.
Класно по рефлексувати.
Памʼятаю, як я відмовлялася купляти
пательню, бо в мене вдома є.
Але залюбки купувала горщики
і квіти. І це було правильне рішення.
І навіть зараз при розмові з кимось
на фразу «я не знаю
що мені далі робити», відповідаю:
«купи квіти, а далі подивимось»
За ці 2 роки я дуже змінилася,
ми всі дуже змінилися.
Але на тому тижні я купила
нову пальму на балкон.
***
Порада для ВПО-пенсіонерів: якщо ви ще не зробили цього, обов’язково пройдіть ідентифікацію у відділенні Пенсійного фонду за місцем проживання. Ідентифікація в Ощадбанку – не варіант, що б вам про це не говорили.
Перевірено сумним досвідом нашої родини.
Тільки Пенсійний фонд!
Інакше залишитеся без виплат.
І готуйтеся вистояти величезну чергу з бажаючих поновити виплати. Візьміть з собою ліки, воду, перекусити, заряджений телефон з грошима на рахунку, щоб у разі потреби зателефонувати близьким чи у “швидку”.
А взагалі ставлення в Україні до ВПО мимоволі справляє таке враження, що СПРАВЖНЯ державна стратегія щодо цього напрямку: створення для вимушених переселенців стимулів повертатися на окуповані території, виїжджати за кордон (кому можна) або просто повиздихати (можливо, для тих, хто від держави опікується ВПО, це – ідеальний і найбільш бажаний варіант).
***
Є місця , втративши які, в тобі з’являтися пустота, яку немає чим заповнити. Ти живеш, а ця пустота болить, як незарастаюча рана.
Є багато гарних місь, пейзажів, тобі вкрай не вистачає саме цього пазлу дє пісок, сосни, озера.
Ян Ярчук
