До приходу росіян колекція Херсонського обласного художнього музею імені О.О.Шовкуненка налічувала 14 тисяч екcпонатів, а після пограбування – фондосховища були майже порожніми. Та чи розуміють окупанти цінність вкраденого, чи просто намагалися вивезти якомога більше?
Як розповіла «Гривні» завідувачка інформаційно-масового відділу музею Лариса Жарких, окупанти, ймовірно, виконували план, що передбачав вивезення певної кількості екcпонатів. Вона також додала, що виділила для себе принципи, за яким російські окупанти відбирали експонати. Детальніше про це – в інтерв’ю.
1. У якому стані окупанти залишили музей і яким його побачили співробітники після деокупації міста?
Перше, на що звернули увагу працівники поліції охорони, які першими увійшли до музею, – система відеоспостереження була знята, тож камери не зафіксували процес вивезення художніх цінностей.
Коли сапери обстежили будівлю і дозволили зайти музейникам, виявилось, що фондосховища були майже порожніми. Це для всіх нас було як ніж у серце.
Порожні фондосховища музею
2. Де перебувають викрадені роботи наразі?
Буквально наступного дня після пограбування ми отримали підтвердження, що вони в Криму, в Центральному музеї Тавриди. Більше того, директор цього музею Андрій Мальгін постійно підтверджує, що у нього на зберіганні знаходяться твори мистецтва з Херсонського художнього музею. Він це говорить з середини листопада 2022 року і українським, і зарубіжним, і російським ЗМІ.
Розвантаження викрадених цінностей з музею у ТОТ Криму
3. Яка кількість робіт/експонатів викрадена? Які найцінніші? Чи відстежується певний принцип, за яким росіяни відбирали роботи для того, аби їх вивезти?
Викрадено понад 10 тисяч робіт із майже 14 тисяч. Тут можна назвати безліч імен… Іван Айвазовський, Іван Крамський, Давид Бурлюк, Костянтин Маковський, Зінаїда Серебрякова, Марія Примаченко, майоліка (ред. різновид кераміки) Михайла Врубеля, портрет пензля Пітера Лелі, придворного художника англійського королівського двору XVII століття... Мені особисто болить викрадення полотен українського художника Миколи Пимоненка.
Але скульптуру майже не чіпали (за винятком робіт Врубеля). Розумієте, винести важку скульптуру потребує багато зусиль, вкрасти невеличкі картини чи краще графічні роботи, що зберігаються в особливих папках, набагато простіше. Тому майже всю графіку та більшість живопису окупанти викрали. Але ви будете сміятися: залишили два великих портрети Леніна. Це тригерить усіх зарубіжних журналістів, які потрапляють до нашого музею. З великими картинами мародери не впоралися, деякі – порвали, а деякі – вирізали з рам. Це просто вандалізм. Ймовірно, вони дуже поспішали, тому вивезли те, що встигли.
.jpg)
Порожні рами, з яких російські окупанти повирізали полотна
Що вони відбирали? Я бачу три напрями: найцінніше, українське мистецтво і виконання якогось плану, щоб захопити побільше експонатів.
Найцінніше – з точки зору фінансової та культурної вартості насамперед вивезли постійну експозицію музею.
Викрали дуже багато робіт українських, в тому числі і херсонських авторів. Це – посягання на українську культурну спадщину.
Арт-мародери явно мали якийсь план, бо наша головна зберігачка, яка працювала під прикриттям під час окупації, чула розмову, в якій вони обговорювали, скільки ж одиниць треба вивезти: 7-8 тисяч мало, а от 10 тисяч буде нормально, тобто їм потрібна була певна кількість.
До речі, під час окупації троє наших працівників погодилися працювати під прикриттям, вони були очима та вухами українського керівництва музею. Завдяки їм ми маємо багато важливої інформації.
Результатами своїх розслідувань з нами поділилися журналісти, багато інформації знайшли у відкритих джерелах, тож ми знаємо, що при пограбуванні були присутні російські музейники та кримські чиновники. Андрій Мальгін, директор Центрального музею Тавриди, де зараз незаконно зберігаються твори мистецтва, вкрадені з нашого музею, особисто приїздив до Херсона та керував процесом. Також були його заступник – фсб-шник Олег Шкедя та працівник «кримського міністерства культури» Патрушев. І попри те, що були присутні музейники, які начебто розуміли цінність робіт, херсонці бачили, як шедеври кидали у вантажівки, як сміття, і писали, що до пральних машинок окупанти ставляться краще, ніж до творів мистецтва.
Фото, зняті в Центральному музеї Тавриди одразу після пограбування, початок листопада 2022 року
4. Яка кількість творів мистецтва музею може бути втрачена назавжди?
Все, що вивезено, може бути для музею потенційно втрачено. Але ми живемо надією на повернення вкраденого.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: «До пральних машин ставилися краще, ніж до творів мистецтва»: спогади працівниці Херсонського художнього музею
5. Як проходить процес ідентифікації творів мистецтва, що були викрадені під час окупації міста?
Пограбування тривало до 4 листопада, а вже 5 листопада 2022 року ми знайшли статтю з фотографіями, як в Криму вивантажують твори мистецтва з Херсонського художнього музею. Одразу впізнали дві картини, сталі шукати ще – і знайшли. З того моменту ми не припиняємо цю роботу. На щастя, на відміну від багатьох музеїв, майже вся колекція оцифрована, тому ми можемо звірятися з базами даних, дивитися, порівнювати, аби впевнитися, що це наша робота.
Постійна робота триває з 4 базами. Перша – ці фото, зняті одразу після пограбування, які опублікувала блогерка. Друга — декілька світлин, знятих самими окупантами. 1 квітня 2023 року був підписаний договір про збереження вкрадених творів у Центральному музеї Тавриди. Цю інформацію вони самі і розповсюдили по своїх телеграм-каналах. На фото, що супроводжували новину, ми теж упізнали наші роботи. Третя і четверта бази – це відеосюжети, що зняли окупанти у серпні та вересні 2023 року у Центральному музеї Тавриди. Це ті бази, з якими ми працюємо.
Роботи, що ідентифіковані співробітниками музею по скріншоту з російського окупаційного сюжету
Якщо в кадр потрапило ціле зображення твору, то впізнати його більш-менш легко. Але, на жаль, не всі роботи ми бачимо повністю, інколи ідентифікуємо за фрагментами. Одне з таких розпізнань тривало десь пів року. Інколи вдається ідентифікувати і за авторським почерком.
Але не тільки по зображеннях. На деяких фото (ред. фото, які окупанти викладають на своїх ресурсах) були інвентарні номери або підписи на зворотньому боці, за ними ми також ідентифікували твори мистецтва. Навіть на списку, який склали вже в Криму і частина якого потрапила у кадр, змогли розпізнати декілька номерів і за ними провести ідентифікацію.
Наразі вдалося ідентифікувати вже 105 експонатів, що належать музею. 104 з них незаконно зберігаються в Криму, в Центральному музеї Тавриди, місцеперебування одного шедевру невідомо, але окупанти підтверджують, що він десь у них.
Ідентифіковані співробтниками музею роботи
6. Скільки викрадено робіт Олексія Шовкуненка?
В музеї зберігалося 156 робіт Шовкуненка, це була найбільша колекція творів нашого земляка в Україні. Частину робіт музею подарувала вдова художника Олександра Василівна.
Після пограбування в музеї залишилась лише одна робота Шовкуненка. Також не викрадені 8 його графічних робіт, які ще до вторгнення були передані на реставрацію, вони зараз в Києві, у Національному науково-дослідному реставраційному центрі України.
Робота Олексія Шовкуненка, що залишилась в музеї. Портрет дружини. 1936.
7. Чи були представлені викрадені з музею роботи на виставці, що окупанти організували у ТОТ Генічеську 26 квітня? Що про це відомо?
Роботи були представлені не у фізичному вигляді, а в електронному. Адже завдяки колаборантам, вони (ред.окупанти) мають ту ж базу, що й у нас. І вони безсоромно показують все те, що вкрали.
Фейкова «директорка» Наталя Десятова теж у відеосюжеті заявляє, що «ми не можемо працювати з оригіналами, бо вони зберігаються у безпечному місці».
Поки що з різних окупантських джерел на тих слайдах ми впізнали три вкрадені роботи.
8. Чи триває наразі робота щодо повернення викрадених експонатів? Як цей процеc проходитиме у майбутньому?
Щодо повернення творів мистецтва, то відповідь на це питання зараз ніхто не дасть. Одні експерти вважають, що справа буде легкою, бо є міжнародне законодавство, але ж ми знаємо, що Росія плює на міжнародне законодавство, вона лише прикриває ним свої злочини. Інші вважають, що ці закони вже не діють і треба розробляти нові. А це складна та дуже довготривала робота. Як воно насправді буде – не знає ніхто. Але є сподівання, що вивезти колекцію з Криму вони не встигнуть. Сподіваємося на Перемогу!
Приклад Херсонського художнього музею є насправді показовим, і багато світових ЗМІ, розповідаючи про злочини Росії, згадують і пограбування нашого музею. У світі інформація про це поширюється і ми намагаємося робити все, аби про цей злочин знали якомога більше.
Наша директорка підтримує зв’язок з міжнародними організаціями.
10. Чи є плани щодо поповнення колекції музею?
Так, звісно. Музею дарують роботи художники, і не тільки херсонські. Минулого року встигла передати близько півсотні своїх робіт херсонська художниця-наївістка Олена Рибальченко.
Мати херсонського художника Олександра Журби, який буквально одного дня не дожив до деокупації, подарувала нам його роботи.
Нещодавно, на початку квітня, музей отримав ікону «Іоан Воїн», що була вилучена у контрабандиста.
Зазначимо, що окупанти захопили художній музей 19 липня 2022 року, грабували заклад із 31 жовтня по 4 листопада.
Музей активно співпрацює з міжнародними організаціями та розповідає іноземним ЗМІ про напад на українську культуру. Так, минулого року музей потрапив в огляд правозахисної організації Human Rights Watch, де були описані 12 найбільших воєнних злочинів росіян в Україні.
Фото надані Херсонським обласним художнім музеєм імені О.О.Шовкуненка
Тэги: