Дарина Лапіна
Херсонський волонтер та ЛГБТ-активіст Олексій Полухін у перші дні війни доєднався до створення волонтерського штабу, а під час окупації обласного центру передавав ЗСУ інформацію про переміщення ворога. Росіяни викрали хлопця й тримали в неволі довгі 64 дні. У полоні над волонтером знущались – погрожували, били та принижували.
Свою історію Олексій Полухін розповів «Українська правда. Життя».
Затримання і перші погрози
До початку великої війни Олексій був активним жителем Херсона: волонтерив на просвітницьких і музичних заходах та допомагав тваринам разом з організацією UAnimals.
У перші дні повномасштабного вторгнення його запросили долучитися до відкриття координаційного штабу волонтерів при ХМВА. Під час окупації хлопець не лише волонтерив, а й партизанив.
Окупанти затримали Олексія Полухіна 9 травня. Того дня він якраз прямував на зустріч з іншими партизанами, щоб сфотографувати “марш побєди”. Та Олексій припустився помилки – він не глянув на карту російських блокпостів, яку щодня оновлювали місцеві, щоб спланувати свій маршрут.
У його телефоні окупанти знайшли фото своїх блокпостів та переміщення техніки. Крім цього, приводом для погроз стало і татуювання херсонця на правій руці – зображення герба і прапора України.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Війна мене застала на роботі»: історія рятувальника з Херсонщини, що пережив російський полон та тортури
Росіяни одразу почали погрожувати активісту. Казали, що прострелять руку, виріжуть татуювання та вивезуть якомога далі. Через 10-20 хвилин під’їхав «КамАЗ». Окупанти натягнули на голову Олексія футболку, щоб він не зміг нічого роздивитися, та посадили в авто. Після допиту фсб Олексія відвезли в місцеве СІЗО.
Змусили одягнути сукню, приставляли пістолет до голови
В СІЗО Олексій пережив знущання та побиття. З його Telegram-каналу росіяни дізналися про орієнтацію хлопця. У перший же день вони принесли йому червону сукню в зелений горошок та змусили у неї перевдягнутися. У такому вигляді його водили на допити.
Через 3-4 дні хлопцю дозволили перевдягнутися у речі, в яких його затримали. В той же період його пересадили до іншої камери, в якій перебували й інші херсонці, наймолодшому з яких було 19.
Кожну ніч та вдень під час допитів хлопець чув крики людей і звуки ударів.
«Майже кожного дня росіяни пили й розважалися з полоненими. Вони виводили випадкових людей у коридор, кричали на них та били. Потім почали вмикати музику, щоб ми цього не чули. Вже згодом стало зрозуміло, що у них був «список неслухняних»», – каже Олексій.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Бʼють та ґвалтують»: жінка-трансгендер з лівобережжя Херсонщини – про реалії життя під окупацією
Всього Олексій пережив п’ять допитів. Один – у перший день, інші чотири – наприкінці червня. На одному з них хлопця били по ногах, на іншому – приставляли пістолет до голови.
За час перебування у полоні Олексій майже перестав вірити у своє звільнення. Та побоювання не справдилися. Окупанти несподівано вирішили відпустити волонтера, після того, як він прибрав всю територію ізолятора. Загалом у полоні активіст провів 64 дні.
Досі передає інформацію ЗСУ
Після деокупації Херсона Олексій Полухін почав налагоджувати зв’язки з окупованим лівобережжям області. Зібрані від своїх інформаторів дані хлопець передає військовим для ураження ворога.
Коли після деокупації військові та поліція обходили будинки, вони зазирнули також і до Олексія. Хлопець розповів їм, що 64 дні провів у полоні. Після цього з ним пообіцяли зв’язатися для фіксування воєнного злочину. Та це сталося лише у грудні 2024 року. З поліцією Олексій співпрацює й досі.
За словами хлопця, його свідчення передали й до Міжнародного кримінального суду.
Через постійні обстріли Олексію довелося залишити рідний Херсон і переїхати до Львова. Наразі він працює із психологом і продовжує волонтерську діяльність.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Запах крові та нелюдські крики»: жителька Олешків – про пережите в окупації
Фото з особистого архіву Олексія Полухіна.
Ян Ярчук
Храбан Діана
