Ян Ярчук
Ця історія – про силу кохання та незламність духу. Вони опинилися по різні боки війни: Іван боронив країну на передовій, а Анна – в окупованому селі у Мелітопольському районі, що у Запорізькій області. Та попри всі випробування, страх і розлуку, подружжя знайшло шлях одне до одного.
Життя в окупації та втеча
Свою історію подружжя розповіло у сюжеті програми «Вікна-новини».
Анна родом із Мелітопольського району. Там вона перебувала з маленькою донькою, коли у 2022 році російські війська захопили її рідне село. Тим часом її чоловік Іван виконував бойові завдання на Донеччині.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Люди виходили до десятої ранку на ринок і в магазин»: історія жінки з окупованого села у Запорізькій області
Жінка боялася, що окупанти дізнаються, що її чоловік військовий.
«У нас були Іванові військові речі, і ми з мамою їх спалили в котлі. Я ховала свідоцтво про шлюб, розповідала, що чоловіка в мене немає, що ми розлучилися, що він мене покинув», – згадує Анна.
На фото: Анна та Іван, скриншот з сюжету програми «Вікна-новини»
Коли вона дізналася, що окупанти мають списки військових із села, вирішила тікати. Вирватися вдалося лише через півтора місяця.
«Від Мелітополя до Запоріжжя – 90 кілометрів, а ми їхали майже 12 годин, бо всюди були блокпости, перевірки. Уже на під’їзді до Запоріжжя почався обстріл», – розповідає жінка.
Випробування війною
Родина возз’єдналася лише через вісім місяців, вже на Миколаївщині. Але в лютому 2023 року сталося лихо: під час розмінування на межі Херсонської та Миколаївської областей Іван разом із побратимами потрапив у мінну пастку. Тоді аптутації отримали троє саперів.
«Спершу мені відірвало одну ногу, потім, коли намагався вибратися, натрапив на ще одну міну – відірвало другу. Хлопці підійшли й знешкодили ще кілька мін, зробили стежку, по якій я виповз самотужки. Тридцять років – немає двох кінцівок. Розпач був великий. Але приходить розуміння, що треба з цим змиритися», – згадує Іван.
Попереду були місяці лікарень і реабілітації. Уже за пів року він зробив перші кроки на протезах.
Подвійна ампутація – не вирок
Іван не просто повернувся до життя – тепер він допомагає іншим. Нині він координує будівництво нового реабілітаційного центру у Дніпрі, що спеціалізуватиметься на допомозі людям з ампутаціями.
«Плануємо вже цьогоріч запустити центр на повну потужність. Ми хочемо допомагати нашим хлопцям проходити реабілітацію, протезуватися й повертатися до нормального життя. Я своїм прикладом хочу показати, що навіть з подвійною ампутацією можна бігати, працювати й жити повноцінно», – каже Іван.
Головне фото ілюстративне, shutterstock.com
Дарина Лапіна
