Ян Ярчук
Рятувальники – це ті, хто першими приходять на допомогу у найскладніших і найнебезпечніших ситуаціях. Денис Кудня, рятувальник з Одещини, вже понад 20 років є частиною цієї великої та відданої своїй справі родини ДСНС.
Ще на початку 2000-х років Денис вперше потрапив до пожежної частини, де працював його товариш і зрозумів, що хоче бути частиною великої родини ДСНС. До того ж строкову службу він також проходив у військовій пожежній частині.
За роки служби Денис став свідком багатьох трагедій. Одна з перших пожеж досі в його пам’яті.
«Горіла квартира. Було багато диму, ми працювали в апаратах для захисту дихання. Нам повідомили, що у квартирі можуть знаходиться люди. Негайно почали пошук, але, на превеликий жаль, врятувати їх не вдалося. Тоді вся родина: чоловік, жінка та їх син, загинули. Зі своїми колегами я виносив бездиханні тіла, а всередині мене був відчай. Досі пам’ятаю обличчя кожного з загиблих», – розповів рятувальник.
На згадку про цей випадок Денис зробив татуювання: «рятуючи чуже життя, пам’ятай про своє».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Дрони скидають міни просто на голови»: рятувальник – про тяжкі робочі будні в Херсоні
Чоловік розповів про ще одну пожежу, що стала випробуванням для всього підрозділу. Під час гасіння вогню у середмісті на його колег обвалилися палаючі конструкції. Денис кинувся до них, щоб врятувати.
«Коли прибули до місця виклику, перші підрозділи вже працювали. Всередину будівлі зайшли наші рятувальники. За ними йшов я і раптово побачив, як палаючі конструкції будинку падають на моїх колег. Не гаючи ані секунди кинувся до них. Допоміг вибратися з вогняної пастки, але, на жаль, вони всі отримали сильні опіки, один з них помер в лікарні. Тяжко бачити й розуміти, що той хто рятує – теж може потребувати порятунку. Ми кожного дня, не замислюючись, ризикуємо своїм життям заради інших. Це наша робота і ми, незважаючи ні на що, пишаємось своєю професією».
Після повномасштабно вторгнення роботи додалося ще більше: вони почали ліквідовувати наслідки ворожих обстрілів. Кожен виклик – це ризик для життя, адже доводиться працювати під час повторних ударів чи серед руїн.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Історія херсонського рятувальника, якого окупанти хотіли скинути з мосту
Про ліквідацію наслідків ворожих обстрілів рятувальник розповідає неохоче:
«Їх було багато. Коли їдеш на виклик, не турбуєшся за себе, головне – встигнути врятувати. Наш ворог дуже підступний. Здебільшого, від таких обстрілів страждають мирні люди, діти, і це саме страшне».
Після війни Денис мріє мандрувати світом, а також сподівається, що його донька в майбутньому також стане частиною родини ДСНС.
Фото: ДСНС України в Одеській області
