Ян Ярчук
Олександру 36 років, він – одесит, тому і позивний має відповідний – Одеса. До великої війни чоловік не мав жодного відношення до військової справи. 14 років працював барменом-офіціантом і на суходолі, і на морі. Однак, коли почалося повномасштабне вторгнення чоловік рішуче вирішив йти боронити свою країну від ворога.
Про те, як Олександр став військовим та його службу в ЗСУ розповіли на сторінці Одеського обласного ТЦК та СП.
«З 24 лютого 2022 року я запам’ятав тільки вибухи. Вже наступного дня прибув до призовного пункту, хотів йти добровольцем, битися з ворогом. А що ще робити, коли бомблять наші міста? Але я не служив, тож мені сказали йти додому», – згадує Олександр.
Та чоловік не полишив своїх намірів. Тому у серпні 2022 року він сам підійшов до групи оповіщення на вулиці та попросив виписати йому повістку. І вже за місяць Олександр отримав військовий квиток, пройшов базовий військовий вишкіл, здобув спеціальність стрільця. Його зарахували до лав 77-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗСУ, згодом направили в інженерно-саперну роту, де новий фах опановував протягом 4 місяців.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Херсонському напрямку прикордонниця Анаконда знищила ворожий дрон
Олександр зазначає, що заяви про те, що після отримання повістки люди з вулиці одразу опиняються на фронті – суспільна нісенітниця. Він наголошує, що усі проходять навчання та ретельну підготовку, навіть є можливість в процесі обирати собі спеціальність.
У січні 2023 року, коли до підрозділу надійшла команда щодо переміщення на лінію зіткнення, Олександр відгукнувся одним з перших. І вже через кілька днів разом з побратимами обороняв селище Благодатне на Донеччині. За словами чоловіка, саме там він на власні очі побачив, що таке «руський мир»:
«Благодатне – це заможне село, але через обстріли люди його покинули, тікаючи від орди. Залишили все. Ми відкривали комори з зерном, щоб тварини, які залишилися у селі, могли хоч щось поїсти».
Згодом бійці отримали завдання зайняти та зачистити дві будівлі на околиці села.
«Як тільки вийшли з командно-спостережного пункту, росіяни нас помітили, почали гатити мінометами. Довелося йти та повзти городами до тих хат. Все відділення дійшло», – згадує хлопець. На зайнятих позиціях підрозділ успішно виконував бойові завдання, відбивши усі спроби ворожих штурмів.
Згодом були бойові завдання поблизу Соледара. Однак після участі у незчисленних бойових зіткненнях в Олександра виникли проблеми зі здоров’ям. Згідно з висновком військово-лікарняної комісії його визнали непридатним до несення служби у бойовому підрозділі та повернули до рідного міста для подальшого проходження служби в одному з районних ТЦК та СП.
Проте чоловік рішуче налаштований повернутися на фронт.
«Я хочу зробити операцію та повернутися до хлопців на фронт. Адже хто, як не я?», – говорить Олександр.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Доброволець з Фінляндії розповів, чому після перемоги хоче переїхати жити до Одеси
Він наголошує, що українці, на відміну від росіян, воюють за свою землю, свободу і право жити, тому не розуміє тих, хто боїться мобілізації та шукає виправдання:
«Вони кажуть: будуть росіяни біля мого міста, тоді візьму зброю й піду воювати. В мене питання – де ти її візьмеш? Й скільки таких «оборонців» буде на місто? Сотня чоловіків проти орди росіян? Якщо так будуть думати у кожному місті, війна швидко закінчиться нашою поразкою. Багатьох людей Буча нічому не навчила. Росіяни прийдуть до таких «захисників» і заберуть у них все – будинки, дружин, зрештою й життя. Тому треба йти захищати своє вже сьогодні».
Фото: зі сторінки Одеського обласного ТЦК та СП
Дарина Лапіна
