Марина Поліщук
Ось я дура: все вагалася, що купити гарні двері чи гарні вікна. Обрала купити вікна. Вікна були гарні…
Тепер немає тих вікон та й старі двері перекосило та заклініло. Клята рсня.
Херсонські розмови липня 2024 року.
***
Скільки разів ми опускали руки і думали, що вже все… немає сил…
Потім посидиш в тиші, подумаєш і кажеш собі: все буде добре, прорвемось.
Наш Острів незламний, а люди просто неймовірні.
***
Кімнату заполонив аромат дині. Вона, пахуча, примостилася поруч з херсонським кавунчиком. І цей солодкий аромат, наче машина часу, відправляє мене в ті приємні спогади, коли медову диню я їла на узбережжі Азовського моря на Арабатській стрілці, а кавунами смакувала в полудневу спеку на веранді свого будиночка біля моря в Лазурному, вже на Чорноморському узбережжі.
Спогади про ті дні, наповнені сонячним світлом і смаком літніх фруктів, спливають у моїй свідомості, наче вони були вчора. Пам’ятаю, як свіжий морський бриз обдував обличчя, а солоні бризки моря змішувалися з солодкістю дині, створюючи неповторне відчуття щастя і свободи. А як приємно було після купання в морі прийти на веранду, де в тіні розкішного дикого винограду можна було охолодитися соковитим і освіжним кавуном.
Ці моменти, наповнені простими радощами, здаються зараз такими далекими, майже нереальними…
Зараз наш затишний будиночок біля моря в Лазурному, з веранди якого можна було бачити чорноморські хвилі, окупований росіянами, окупована також і вся Арабатська стрілка. Це усвідомлення приносить гіркоту і біль, наче солодкість дині та кавуна обертається присмаком втрати. Місця, які були втіленням спокою і радості, тепер стали символами спротиву і випробувань. Але, попри це, спогади про ті щасливі дні продовжують жити в моєму серці, нагадуючи про те, що навіть у найтяжчі часи варто берегти й цінувати моменти простого щастя.
***
За перші два тижні липня у пологових будинках міста народились 10 малюків. Це на 2 більше, ніж за аналогічний період минулого місяця.
Жителі Херсонської громади не просто вірять у Перемогу України над безжальним ворогом. Херсонці переконані – їхніх дітей чекає щасливе майбутнє у заможній, вільній європейській країні. Попри те, що зараз нові херсонці приходять у цей світ під звуки сирен і вибухів.
Сталою залишається тенденція: дівчаток з’являється на світ більше. Цього разу на 1 маленького херсонця одразу 9 маленьких херсонок.
***
46% українців не вважають, що бути «ухилянтом» соромно, у той час, як лише 29% дотримуються іншої думки — це показали результати опитування, проведеного Центром Разумкова.
***
“Він знав, що буде битися до останнього”, – розповідають мені рідні одного з чоловіків, що загинув 1 березня 2022 року в Херсоні.
Коли мені кажуть про ухилянтів і про аргументи на кшталт: їх можна зрозуміти, то думаю про те, що у Херсоні прості чоловіки давали час для інших українців очуняти, підготуватися, щоб захистити свої домівки.
Найгірше, що ухилянти не ухиляються від українського громадянства і ще й голосувати будуть потім. Ну, і виховувати своїх дітей відповідно.
Станіслав Іванов
Дарина Лапіна
