«Це не зовсім хустка – це шедевр»: «Іриси» з викраденої росіянами картини херсонського художника вразили відому синоптикиню

«Гривна» раніше повідомляла, що декілька викрадених росіянами із Херсонського художнього музею картин стали темою для модних жіночих аксесуарів – хусток та твілі. Нагадаємо, що благодійну колекцію «Викрадене мистецтво» у співпраці з платформою United24 випустив український бренд OLIZ. Одна з таких жіночих прикрас тепер є й у відомої української синоптикині Наталки Діденко.

Свої враження від шовкового аксесуару, емоції та сподівання пані Наталя висловила в дописі у Фейсбуці у Водохресний Святвечір.

«У мене нещодавно з’явилася нова хустка. Ну, це не зовсім хустка – це шедевр. Бо все, що є у моїх любимих OLIZ – це справді шедеври.

Але саме сьогодні, у Святвечір, ця хустка змусила подумати і згадати багато такого, від чого не лише радість святої вечері, хороші спогади, коли щось разом колись готували цілий день з мамою, бабусею, свекрухою, передчуття колядників, гостей, бажання спокою, миру, безпеки, сильнюще бажання перемоги над ворогом.

Ще й багато печального, сумного…

Я також подумала, скільки зараз українців – поза Україною, або за західним кордоном, або в страшній окупації, серед чужих людей, десь страху, десь зневіри, чужого оточення, чужих культурних кодів, страв, чужого смаку, запаху і навіть повітря.

І як особливо на чужині нестерпно часом хочеться своєї чашки, щоб – знайома продавчиня у сусідньому магазині, щоб тобі махали з-за кавомашини у найближчому крихітному кафе, хочеться свого диванчика, своєї старої каструлі, щоб навколо були рідні фотографії, дурні сувеніри, які ніяк не викинути, картини, п’ятнадцятирічна тюль на кухні у чайні сервізики, щоб рідні страшні тапочки, щоб книжкові полиці і усі книжки під рукою, щоб дістати улюблену стару підковдру, ще мама купувала дефіцитну, щоб ніколи не почуватися винним чи самотнім, бо чужина якось це підсовує часом, щоб сваритися у маршрутці, щоб розуміти навколишні приколи, щоб лаяти неприбрані тротуари, один одного, щоб рубатися у домашніх та батьківських чатах, щоб за півгодини – гоп” – і вже в центрі міста на каві з подружкою, щоб свій двір, стіни, наповнення рідне й затишне, дах, садок, клумба, коти, собаки, і щоб все це було поруч і цілим…

І всі, кого любиш, поруч і цілі, живі, здорові…

І особливо у Святвечір думається про тих, хто не може сісти за стіл із своїми і в себе.

А скільки всього опинилося поза межами України, не лише люди, а й цілі вагони, фури, безкінечні потяги награбованого росіянами, вкраденого, видраного з рук, із хатів та помешкань, із шкіл, магазинів та музеїв…

На цій хустці – картина херсонського художника та мистецтвознавця Володимира Чуприни.

Цитую – “…свого часу художник доклав зусиль, аби Херсонський художній музей оселився в одній з найкрасивіших будівель Херсона – колишній міській думі, розташованій у центрі міста. До російського вторгнення у музеї зберігалось 57 робіт Володимира Чуприни. Восени 2022 року окупанти вивезли картину «Іриси» разом з іншими роботами художника”.

10 тисяч експонатів музею вкрадено!

І тому так хочеться сьогодні сказати – дорогі українці, де б ми не були зараз, хай кожен з нас, хто в Україні, подумки запросить до свого столу з кутею когось, кого він знає, любить і хоче, щоб він повернувся і щоб разом повечеряти.

І хай будуть з нами всі наші неймовірні скарби, наші вкрадені картини, наші вкрадені діти.

Все колись повернеться.

Хай ці предивні півники обов’язково зацвітуть на стінах Херсонського художнього музею».

Читайте також: Зображенням викрадених прикрас з колекції Херсонського краєзнавчого музею доповнили колекцію шовкових хусток

Фото: Наталка Діденко/Facebook

Пов'язані записи

17 поранених внаслідок обстрілів: як минув день на Херсонщині

28 серпня окупанти атакували населені пункти Херсонського району із застосуванням авіації, артилерії та безпілотників різних типів. За даними Херсонської обласної прокуратури, унаслідок російських атак на Херсонщині загинули двоє людей, ще…

Подробиці
Малював ногами: історія унікального художника з Херсонщини, чиї картини скуповували за сотні євро

Гнат Шило народився без рук, але настільки вправно навчився володіти своїми ногами, що став художником і мав певну славу свого часу. Далі – історія нашого земляка, який малював ногами. Тема…

Подробиці