«Це не зовсім хустка – це шедевр»: «Іриси» з викраденої росіянами картини херсонського художника вразили відому синоптикиню

«Гривна» раніше повідомляла, що декілька викрадених росіянами із Херсонського художнього музею картин стали темою для модних жіночих аксесуарів – хусток та твілі. Нагадаємо, що благодійну колекцію «Викрадене мистецтво» у співпраці з платформою United24 випустив український бренд OLIZ. Одна з таких жіночих прикрас тепер є й у відомої української синоптикині Наталки Діденко.

Свої враження від шовкового аксесуару, емоції та сподівання пані Наталя висловила в дописі у Фейсбуці у Водохресний Святвечір.

«У мене нещодавно з’явилася нова хустка. Ну, це не зовсім хустка – це шедевр. Бо все, що є у моїх любимих OLIZ – це справді шедеври.

Але саме сьогодні, у Святвечір, ця хустка змусила подумати і згадати багато такого, від чого не лише радість святої вечері, хороші спогади, коли щось разом колись готували цілий день з мамою, бабусею, свекрухою, передчуття колядників, гостей, бажання спокою, миру, безпеки, сильнюще бажання перемоги над ворогом.

Ще й багато печального, сумного…

Я також подумала, скільки зараз українців – поза Україною, або за західним кордоном, або в страшній окупації, серед чужих людей, десь страху, десь зневіри, чужого оточення, чужих культурних кодів, страв, чужого смаку, запаху і навіть повітря.

І як особливо на чужині нестерпно часом хочеться своєї чашки, щоб – знайома продавчиня у сусідньому магазині, щоб тобі махали з-за кавомашини у найближчому крихітному кафе, хочеться свого диванчика, своєї старої каструлі, щоб навколо були рідні фотографії, дурні сувеніри, які ніяк не викинути, картини, п’ятнадцятирічна тюль на кухні у чайні сервізики, щоб рідні страшні тапочки, щоб книжкові полиці і усі книжки під рукою, щоб дістати улюблену стару підковдру, ще мама купувала дефіцитну, щоб ніколи не почуватися винним чи самотнім, бо чужина якось це підсовує часом, щоб сваритися у маршрутці, щоб розуміти навколишні приколи, щоб лаяти неприбрані тротуари, один одного, щоб рубатися у домашніх та батьківських чатах, щоб за півгодини – гоп” – і вже в центрі міста на каві з подружкою, щоб свій двір, стіни, наповнення рідне й затишне, дах, садок, клумба, коти, собаки, і щоб все це було поруч і цілим…

І всі, кого любиш, поруч і цілі, живі, здорові…

І особливо у Святвечір думається про тих, хто не може сісти за стіл із своїми і в себе.

А скільки всього опинилося поза межами України, не лише люди, а й цілі вагони, фури, безкінечні потяги награбованого росіянами, вкраденого, видраного з рук, із хатів та помешкань, із шкіл, магазинів та музеїв…

На цій хустці – картина херсонського художника та мистецтвознавця Володимира Чуприни.

Цитую – “…свого часу художник доклав зусиль, аби Херсонський художній музей оселився в одній з найкрасивіших будівель Херсона – колишній міській думі, розташованій у центрі міста. До російського вторгнення у музеї зберігалось 57 робіт Володимира Чуприни. Восени 2022 року окупанти вивезли картину «Іриси» разом з іншими роботами художника”.

10 тисяч експонатів музею вкрадено!

І тому так хочеться сьогодні сказати – дорогі українці, де б ми не були зараз, хай кожен з нас, хто в Україні, подумки запросить до свого столу з кутею когось, кого він знає, любить і хоче, щоб він повернувся і щоб разом повечеряти.

І хай будуть з нами всі наші неймовірні скарби, наші вкрадені картини, наші вкрадені діти.

Все колись повернеться.

Хай ці предивні півники обов’язково зацвітуть на стінах Херсонського художнього музею».

Читайте також: Зображенням викрадених прикрас з колекції Херсонського краєзнавчого музею доповнили колекцію шовкових хусток

Фото: Наталка Діденко/Facebook