Євгенія Весна
пишуть росіяни так:
“Пожар на крымском полигоне, сопровождаемый взрывами боеприпасов, произошел вследствие падения сбитых беспилотников – так, во всяком случае официально утверждается. Иначе говоря, своей цели беспилотники достигли, ущерб нанесли.
По факту Крым уже превращается во фронтовую местность, и это значит, что через какое-то время встанет вопрос об эвакуации гражданского населения. Вопрос – куда, и вопрос – как”
Коли прилетіло по Червоному Хресту, було боляче. Коли прилетіло по штабу гуманітарки в центрі Херсона, було боляче. Коли прилетіло вночі сьогодні теж по гуманітарному штабу в Херсоні, знову боляче.
Мені цікаво, уповноважені і ті, хто розслідують ці злочини – обстріли в Херсоні – реально не в курсі, що це НАВЕЛИ? Нє, росіяни ж мабуть у бабусі-гадалки дізнаються, де перебувають гуманітарні штаби. Або пророцтва Ванги, які вони так люблять, розшифровують.
Не наполягаю на істині, але помітив як різко відрізняються переконання людей які живуть в зоні бойових дій і тих, хто лише читає лише новини, відносно дискусії на що треба витрачати гроші першочергово.
На дрони і зброю з одного боку і комедії, електросамокати, сковорідки та культуру в цілому, з іншого.
Сьогодні дорожні корки не тільки з Криму, а ще й з Одеси у напрямку Молдови ((
В мене давно нема претензій до тих, хто тікає від небезпеки. Не знаю, чи втечуть, але мають право на вибір…
Але ж коли буде край тим обставинам, які змушують людей тікати з рідних хат? І чи бажають володарі цього світу того краю? Чи вони бажають зовсім іншого? Не знаю ((
Може, нам всім поїхать з цієї країни, щоб врятувати своє життя? Нас же до цього підштовхують щоденно. А як же бути з сумнівною якістю того життя, яке рано чи пізно наздожене всіх біженців? Є світовий досвід щодо біженців, і він, як відомо, не дуже приємний в перших двох поколіннях. Заради онуків? Ну, така собі мета…
Станом на 19 липня в Херсонській територіальній громаді встановлено 115 вуличних протиосколкових укриттів та ще 30 військово-цивільного призначення
Вперше чув так близько збиття шахеда. Не в Києві, а тут, в Херсоні.
Дирчить щось голосне, а потім потужний вибух. Поруч, наче під вікном.
Дуже рано, десь о 5 ранку.
Відчуття неприємні.
Марина Поліщук
Дарина Лапіна
