Марина Поліщук
Безпечно, дбайливо та безкоштовно – саме так приймають вагітних українок, які після повномасштабного вторгнення Росії в Україну були вимушені покинути рідні домівки та шукати прихисток за кордоном. Серед них опинилася і 26-річна херсонка Олександра, пише «Херсон плюс». Просидівши трохи більше місяця в окупації, дівчина разом із рідними прийняла рішення про виїзд у більш безпечне місце. Спочатку це була Болгарія, а далі – Італія.
«Другого квітня ми вирішили виїхати за кордон. Так як у нас були перебої з інтернетом, ми не могли достовірно дізнатися про програми для українських переселенців-біженців, тому ми просто сіли й поїхали. Проїхали сім російських блокпостів, дісталися Миколаєва, тоді Одеси і потім через румунський кордон дісталися Болгарії, де жили два місяці по їхній програмі захисту для українських переселенців в готелі з триразовим харчуванням. Але там рівень медицини був доволі низьким, тому було прийнято рішення про переїзд до Італії», – каже херсонка.
Від кінця травня Олександра разом із двома дітьми та свекрухою живуть у маленькому італійському містечку Роччелла-Йоніка. Завдяки знайомій, херсонці мають житло та підтримку, що так необхідно в складний час. Зі слів пані Олександри, від самого приїзду італійці тепло прийняли всіх біженців і досі дбають про їхній добробут.
«Для нас разом із дітками влаштовували різні заходи. Робили все, щоб ми швидше тут адаптувалися, і ми почували себе наче вдома. В один із найперших днів нас запросили на площу, де влаштували велике свято, вітали всіх українців. За нас молилися і запевнювали в тому, що про нас подбають. І так було. Саме в той день мого майбутнього сина нарекли ім’ям Франческо. Тому 22 серпня, коли народився мій син, ми дали йому подвійне ім’я – Мирон від слова «мир» і Франческо за місцем його народження».
Італійці дбають не лише про дозвілля українців, а й здоров’я. Тож від перших днів вагітна херсонка отримувала кваліфікований нагляд. Приватний лікар, систематична діагностика, аналізи – і все це безкоштовно.
«За три місяці, що ми перебували тут до моїх пологів, про нас дуже добре дбали. Майже кожного тижня нам привозили продукти харчування, допомагали з оформленням усіх документів. Ми майже одразу отримали віче вуту, за два місяці нам зробили пермессо – це вид на життя тут, в Італії. З усіма питаннями, що в нас виникали, ми зверталися за допомогою до італійців, і вони радо нам допомагали. Італійці також домовилися про мої пологи у пологовому будинку в сусідньому містечку Локрі. Туди можна дістатися за 20 хвилин автівкою. Тому коли в мене почалися пологи, ми просто приїхали туди, і на нас чекали», – каже Олександра.
Навіть після стрімких пологів, коли малому херсонцю Мирону знадобилася кваліфікована допомога, італійці не розгубилися і швидко направили в необхідний медичний заклад. Породілля з Херсона запевняє, не очікувала такої любові й турботи.
«У мене був дуже великий стрес через те, що я була в чужій країні, народжувала, не знаючи мови, але знову ж таки я написала своїм італійським друзям. Вони допомогли мені переїхати в інше місто, де знаходилася лікарня сина. Усі лікарі в кожному медзакладі ставилися до мене з повагою, дуже люб’язно і ввічливо пояснювали, що сталося. Вони бачили, що я не знаю їхньої мови, тож користувалися перекладачами або спілкувалися зі мною за допомогою наших місцевих українців, які проживають в Італії. Все мені детально розповідали», – додає херсонка.
Не залишили італійці українську матусю і без дитячого одягу, візочка та всіх необхідних речей. Зголосилися зробити й пластичну операцію, щоб у майбутньому Мирон не комплексував через заячу губу. Адже якщо в тебе є пермессо та сарасанітарія – медична картка, то багато речей для тебе безкоштовні.
«Мені пощастило в такій ситуації опинитися в Італії і мати прихисток, знайти таких друзів і стільки підтримки, і стільки допомоги, яка мені була конче необхідна. Мій чоловік, мій тато, моя сестра та мій свекор зараз знаходяться в Україні. Вони всі воїни ЗСУ. Тато, свекор і чоловік – усі учасники бойових дій до початку повномасштабного вторгнення Росії, тобто вони воювали ще на сході. Зараз вони продовжують боротися за нашу свободу», – наголошує дівчина.
Наразі родина відновлюватиме малюка після двох дуже складних тижнів у лікарні. На листопад-грудень вже запланована пластична операція дитині. Проте найбільше Олександра мріє, що незабаром вона зі своїм новонародженим сином зможе повернутися у вільний український Херсон.
Дарина Лапіна
