Марина Поліщук
Станіславські скелі… Це дивовижне місце на Херсонщині, де весною розцвітають тисячі різнокольорових ірисів, де влітку паморочиться голова від аромату польових трав, де найкращі у світі світанки та заходи сонця, де майже ручні лисиці підходять до людей…
Свого часу на станіславських скелях кліп на пісню «Місця щасливих людей» зняв Кузьма Скрябін, з тих пір цю унікальну місцевість і називають місцями щасливих людей. І саме тут прямо зараз тривають найзапекліші бої в області, уже четвертий місяць люди потерпають від постійних обстрілів та руйнувань, живуть у постійному страху за життя рідних та близьких, пише most.ks.ua.
Багато хто поїхав, будинки стоять порожні та самотні, понівечені війною У селі Олександрівка залишилось лише 20 мешканців. У самому Станіславі, звичайно, більше, хтось навіть вже повертається, не витримавши довгої розлуки з домом.
Чому люди не виїжджають і залишаються на лінії бойових дій? У кожного на те своя причина!
Наприклад, родина Бєлозоренко не може залишити своїх тварин, а це ручні кізочки, коти, собаки, а до того ж до них прибилось ще й чимало сусідських. Жителі Херсона Олена та Валентин перебрались у Станіслав 9 років тому, поступово обзавелись господарством, купили кіз та виготовляють смачні домашні сири. Поступово господарство розросталось, тваринок тут тепер багато. Як ви розумієте, виїхати з ними усіма досить проблематично, а лишити їх там – то на вірну загибель.
«Навіть від думки про це, серце розривається», – говорить Олена Бєлозоренко.
До того ж у цю страшну воєнну весну на фермі стався справжній «бебі-бум» і козине господарство збільшилось в 2,5 рази. Так і живе родина під постійними обстрілами, ховаються разом з тваринами. Декілька тижнів тому в їхній город упав снаряд, його осколки потрапили в будинок, Олена сама дивом вціліла, за мить до потрапляння вона вийшла з приміщення, а ось єдиний на фермерському господарстві козел Честер загинув. Знаєте як? Він прикривав собою кізочок. І не кажіть після цього, що у тварин немає душі!
І це лише одна історія з багатьох, таких там багато. Розповідають, що живуть одним днем, розуміючи, що завтра може й не настати. Рятує лише віра!
Станіславці з перших днів бойових дій на території громади показали себе не лише як мужні та героїчні люди, а ще й до то ж дуже дружні та згуртовані. Селищний голова Іван Самойленко не полишає людей, постійно намагається організувати допомогу мешканцям, а також оперативно інформує людей про важливі моменти та події у перебігу бойових дій. Для цього йому доводиться виїжджати за межі громади, адже на даний час ні зв’язку, ні інтернету тут немає.
Активні дії Івана Самойленка, звичайно, не викликають радості у окупантів, у нього вже й телефон відбирали нібито для перевірки, й його самого викрадали та тримали у полоні, проводили бесіди, намагались схилити до співпраці, потім відпустили, так і не домігшись свого. Але він не втрачає віри, не здається, продовжує працювати на благо громади, та ще у перервах між своїми прямими обов’язками встигає робити закатки огірків за власним фірмовим рецептом.
«Провів ряд зустрічей із жителями нашої громади в селах Софіївка, Широка Балка і Станіслав. Побував на всіх вулицях сіл, кругом поки спокійно і тихо, всі живі та здорові, загиблих немає. Не забуваємо про осінь, закатуємо літню продукцію на зиму, доглядаємо за власними врожаями на городах», – традиційно докладає Іван Самойленко про обстановку у громаді.
Оскільки Станіслав та навколишні села Софіївка, Широка Балка та Олександрівка у буквальному сенсі на лінії вогню, то постійно відбувається руйнація як будинків і господарських споруд, так і усіх комунікацій: електроопори, водогін – усе потерпає від щоденних обстрілів. Та люди тут не чекають, поки хтось приїде та полагодить, вони самі, засукавши рукава, беруться до справи.
«Крилаті сюрпризи щоранку прилітають і обривають не тільки провода відключаючи світло, а ще й руйнують все на своєму шляху, забирають життя людей тому прошу дотримуватись правил особистої безпеки. Не збирайтеся групами, укривайтеся у будівлях, погребах та сховищах адже там безпечніше. Зранку в Широкій Балці порвано багато проводів, які відремонтовано силами місцевих електриків та подано світло в Широку Балку, по обіді в Станіславі вибухом пошкоджено провода та газопровід по вулиці Покровська, що також нами все поремонтовано і включено світло у Станіславі. Робота по відновленні електроенергії триває щодня», – розповідає на своїй сторінці в соцмережі Іван Самойленко.
Це вже стало щоденною рутиною для станіславців, вибухи не вибухи, а роботу потрібно робити. Під обстрілами дряпаються на електроопори і лагодять.
Навіть окупанти не могли приховати свого захоплення від сміливості наших людей. Підійшов одного разу до селищного голови командир рашистів і питає: «Ну як так? З чого зроблені твої люди? Бої тривають, земля трясеться, я своїх з окопів вигнати не можу, а ваші на електроопорах сидять!»
Людей Станіславської громади тримає віра у звільнення нашої землі від окупантів, підтримка один одного та короткі, але такі важливі вісточки від рідних людей з вільної України. А ще молитви, які в один і той час читають рідні та друзі станіславців, звертаючись до Всевишнього з проханням про мир та Перемогу.
«День на день не приходиться. То ремонтуємо електромережі, то електромережі ремонтуємо… Усе для блага наших жителів. Усі молодці хто працює в цей нелегкий небезпечний час в селах нашої громади. Усе буде добре. Краєвиди нашої громади найкращі. Бережемо свої родини», – незмінно-заспокійливо звучать звернення від селищного голови Івана Самойленка.
А ще тримають мрії: зустрітись усім разом вже цієї осені на схилах Дніпро-Бузького лиману під мирним українським небом. І щоб знову Станіславські скелі стали місцем щасливих людей!
Ян Ярчук
Храбан Діана
