День 140. 13 липня. Що обговорюють херсонці у соцмережах

Попередній звіт:
Пенсійний фонд вимагає особисту присутність.
ПриватБанк не розмовляє з особами які не є клієнтами.
Припущення: розрахунок, що пенсіонери помруть без ліків і заборгованість по пенсії залишиться державі, так як свідоцтво про смерть на окупованій території не видається.
Завіса.

Когда я ещё была в Киеве, я все думала, как вывезти маму. Она отказывалась наотрез из-за капризного кота. А позже, я подумала, что с её больным сердцем перенести блокпосты будет сложно. И тогда узнала, что мой донецкий сосед потерял маму на блокпосту российском. Больше я не трогаю эту тему И брат, конечно, не выездной. Потому что никто не оставит маму. Очень сильно за них боюсь.

Мы — переселенцы…
Вроде бы и отмахнуться от нас нельзя, но и жить с нами тяжело. Мы действительно еще очень долго будем серьезной проблемой. Так вы обычно говорите, когда мы хотим снять у вас квартиру. Вам не хочется сдавать нам жилье. Вы не очень рады давать нам работу, и некоторые резюме даже перестаете читать после строки «место проживания» или «опыт работы».
Мы лишены самого ценного, что у нас было, и оттого мы с трудом признаем в своем отражении себя самих. У нас нет дома! Больше нет дома! Когда мы осознали это, в нас что-то подломилось, и оттого мы теперь часто бываем похожи на ходячие недоразумения. Где-то недослышали, где-то недопоняли, свернули не туда, нужной улицы не нашли.
С нами трудно, но мы и сами не знаем, что нам теперь делать. Мы странные, потому что потерянные.
В истории уже было потерянное поколение, но мы – не оно. Нет, у многих из нас уже есть новые дома, у многих сохранилось имущество… Видели бы вы, как мы рыдали над старыми куртками и брюками, которые приехали в скомканных посылках.
В прошлой жизни мы, задрав нос, говорили, что больше одного сезона зимние куртки не носим, а в нашей новой жизни мы распаковываем их трясущимися руками и вдруг зарываемся в складки лицами. Наши вещи пахнут домом.
Вы себе не представляете, что это значит – слышать аромат прошлого, которого больше нет. Даже у тех, у кого все сложилось на новом месте, нет главного – основы. Нас вырвали с корнем из старой земли, а пересадить забыли. Мы, как цветы на продажу – выкопанные стебли с корешками, на которые налипли комья земли. Их обычно кладут в пакетик с водой и так и оставляют в ожидании нового владельца.
Мы благодарны вам за гостеприимство и заботу. Но остатки нашей прежней земли, налипшие на наши души, не дают нам возможности стать счастливыми на новом месте, потому что как-то так вышло, что мы не совместимы ни с чем, кроме родных мест…
Вам тяжело понять (и это хорошо, что вы не можете оказаться на нашем месте!), что мы испытываем. Вам кажется, что мы глупим и капризничаем…..
С просторов интернета,але дуже зворушливо!Просто захотіла поділитись!Без осуджень,будь-ласка????????

Ті, хто пішов на співпрацю з ворогом, мабуть живуть в інших реаліях і спокусились на обіцянки ворога. Ніби були цілком адекватні люди, а виявилось, “мы всегда ждали россию и она тут на всегда”. Тьфу, гидота.. хоч би зайшли в українські пабліки почитать новини. А то ЗСУ під боком, а в них в голові роісія головного мозку. Тікатимуть безвісті скоро. А ми молимось за Херсончик.

Яке ж це щастя в іншій перпендикулярній реальності, де працює Укрпошта, де плануються різні добрі справи, де є можливість тримати своє – українське, чи то газету, чи то шмат піци, чи то просто вдихнути вільне повітря… Це щастя! А я ось тут у неволі думаю про те, що буде після деокупації, йопті: готую підвал, купую препарати проти бліх у підвалі, бо там їх море, бля…. Розуміючи, що той оркостан швидко не здрисне та ще й помститься за провал свій, намагаюся врозуміти сусідів, що легко та тихо не буде… Тяжко, люди тугі, звикли до тиші, а якщо гупа, то типу – далеко ж, не по нам… Доводиться проводити інформаційну атаку, бо тугі та тупі піпець, але ж шкода, якщо трапиться щось із ними погане, Боже схорони, тож і воду запасаю на всіх, і табуретки тягаю в підвал, і бліх ганяю, йопстудей))))

Пов'язані записи

Миколаїв: День Міста у міста, яке стало прихистком для тисяч херсонців

Сьогодні, 12 вересня 2026 року, Миколаїв відзначає 237-й День міста. Миколаїв має почесну відзнаку «Місто-герой України». Її присвоїв Президент України 24 березня 2022 року за подвиг, масовий героїзм і стійкість…

Подробиці
У день народження Олешків морпіхи показали який вигляд зараз має місто, понівечене рашистами (відео)

Не просто точка на мапі, а відкрита рана у кривавій війні росії, розв’язаної проти України. Олешки сьогодні мали б святкувати свій 942-й день народження, натомість – місто у руїнах, а…

Подробиці