Марина Поліщук
Коли ми боїмося, що буде після закінчення перемир’я на Херсонщині, це ви не знаєте, як бояться російські окупаційні війська на окупованому лівобережжі. З того, що розповідають місцеві мешканці, які слухають окупантів, можна зробити висновок, що ті дуже перелякані.
***
Одна з жінок, яка евакуювалася з Олешків, розповіла, що слухала Українське радіо, перебуваючи в окупації. Для мене це особливо важливо. Це ще одне підтвердження того, що нас там чують і слухають. Що українське слово доходить навіть туди, де, здавалося б, його намагаються заглушити. І воно має значення.
***
Думала, сьогодні вже перестану плакати. Але поки не виходить.
Бо побачила як жінка з Олешків розказує, як наші військові дроном по ночах передавали їй продукти і посилки від онучки з Одеси. І цукерки рошен «червоний мак». (В мене теж бабуся любить ці цукерки і печиво рошен).
А одного разу цим же дроном евакуювали їі кота Йосю.
І «схуднув за рік на 10 кг», «їздив 20 км на велосипеді за хлібом», «за мною полював дрон», «слухали вночі українське радіо», «чекали звільнення», «три роки боялась вийти з подвірʼя»…
Бідні наші люди в окупації, скільки ще їх, як довго вже всі страждають.
***
Відчепіться від тих чотирьох автобусів.
Відчепіться ви від Портнікова. Єдине, що він робить не так, то неправильно вимовляє Олешки.
Дайте вже собі спокій з тим, хто і як читає диктант. Аби ви писали грамотно і спілкувалися українською завжди.
***
Під час Олешківського перемир’я ми викупили 570 людей. Саме викупили.
Але рахунок нам виставлять сьогодні об 23:00.
Чи не переплатили ми? Я впевнена, що ні.
Ті, хто вимагав плату за життя цих людей, більше не матимуть ні спокою, ні прощення.
***
Таким Херсон хочеться бачити завжди.
Сьогодні, 1 листопада, завершується «режим тиші» на Херсонщині.
У дні припинення вогню херсонці змогли спокійно вийти на прогулянки, провести час із близькими, а молодь навіть влаштувала святкування Гелловіну.
Завдяки тимчасовому затишшю на вулицях міста хоч ненадовго повернулося звичне повсякденне життя.
Храбан Діана
