Марина Поліщук
Сьогодні назва міста Олешки фігурує в багатьох медіа світу через події, пов’язані з масовою евакуацією населення. Важливо правильно вказувати назву окупованого міста, однак деякі видання поширюють вигаданий російський варіант. До яких наслідків це може призвести?
Зокрема, російськомовна редакція провідного німецького видання Deutsche Welle використовує у своїх публікаціях вигаданий Росією варіант назви міста – Алешки, ігноруючи справжню українську назву – Олешки. Про це пише на своїй сторінці в соцмережі херсонець Юрій Антощук, експерт з інформаційно-комунікаційних інтернет-технологій, громадський діяч, співзасновник благодійного фонду «Об’єднання».
Зміна лише однієї букви в назві окупованого міста є прикладом того, як може працювати когнітивний вплив через мову, повторення та поступову нормалізацію певної – ненормальної – картини світу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Від Бериславля до Геніченська повз Альошки й Кахівку: як окупанти спотворюють топоніми Херсонщини
«Ніяких Алёшек ніколи не існувало – тільки в збочених умах z-нації. І те, що російські так звані медіа й не тільки називають українське місто “Алёшки” – це їхня паралельна реальність, кунсткамера, в якій вони всі живуть.
Але цю назву використовує російськомовна редакція німецького Deutsche Welle. Причому зверніть увагу на конструкцію: “Алешки (по-украински Олешки)”.
Тобто “Алешки” подається як основна назва, а “Олешки” – як її український варіант. Хоча йдеться про українське місто, офіційна назва якого – Олешки.
Мова йде не про одну якусь змінену літеру, а про те, яка мовна версія назви отримує статус основної», – зазначає Антощук.
Скриншоти новин німецького видання Deutsche Welle, фото: фейсбук/Юрій Антощук
Експерт пояснює, як на цьому прикладі в міжнародному інформаційному просторі може закріплюватися російська мовна конструкція заміть справжньої української офіційної назви.
«1. Повторення та нормалізація.
Коли людина багаторазово зустрічає одну назву, вона стає знайомою і може сприйматися як природна та загальноприйнята. Це пов’язано з ефектом знайомості та когнітивної легкості.
2. Фреймінг через мовну конструкцію.
Вислів “Алешки (по-украински Олешки)” непомітно встановлює ієрархію: одна назва є основною, друга – локальним мовним варіантом. Це вже впливає на те, як читач сприймає назву міста.
3. Легітимація через авторитет джерела.
Коли таку назву використовує авторитетне міжнародне медіа, читач може сприймати її не як російську мовну традицію, а як нейтральну журналістську норму.
4. Подальше відтворення
Інші медіа, перекладачі, пошукові системи або мовні моделі можуть відтворювати вже поширену назву, не аналізуючи її історичний та політичний контекст.
Ці механізми пояснюють, як відбувається нормалізація назви».
Чи має Україна реагувати в таких ситуаціях? Однозначно – так. Водночас Юрій Антощук зазначає, що невідомо, чи надають цьому значення наші державотворці.
«Хто у нас взагалі має на державному рівні на таке реагувати, хто зараз за інформаційну політику відповідає? Бо одна справа, коли це z-помийки пишуть, на то можна не звертати увагу, а коли міжнародні медіа продовжують називати українські міста, підміняючи їх російськими наративами, то вже мала б бути реакція», – підкреслює він.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Лінгвоцид на ТОТ: на лівобережжі Херсонщини підприємців штрафуватимуть за українську мову
Фото з окупаційних джерел, фотоколаж «Гривни»
Ян Ярчук
