Ян Ярчук
Іноді, йдучи вулицею, розумієш: про війну говорять не лише зруйновані будинки, а звичайні речі, які ніби застигли в часі. Іграшки чи велосипед, що лежать на дорозі. Білизна, що так і залишилася на мотузці. Це не просто про предмети – часом це про життя, яке обірвалося передчасно.
У прифронтових містах таких деталей настільки багато, що іноді на них навіть не звертають уваги. Але буває мить, коли погляд зупиняється – і виникає просте запитання: хто тут жив, чим займався, яким було це життя ще зовсім нещодавно.
Розвішана білизна на балконі здається звичною річчю. Але не для прифронтових населених пунктів. Тут, якщо її довго не знімають, виникає запитання: що сталося з людьми, які тут жили, чи живі вони?
Так, у Херсоні на одному з балконів пошкодженого обстрілом будинку досі висить білизна, залишена власницею.
На це звернула увагу херсонка Ольга Чернишова. І не просто звернула увагу – вона розповіла трагічну історію, яка стоїть за цим мовчазним символом війни.
«Випрала білизну, розвісила… і тоді прилетіло вдруге»
Як виявилося, власниця квартири загинула. І перед смертю вона встигла зробити буденну справу – випрати та розвісити речі, які так і залишилися на балконі.
«Вчора підняла голову і знов побачила той балкон. Дах обвалився, все розбите, а речі досі висять на мотузках. Висять уже дуже довго, бо господарка їх так і не зняла. Вона евакуювалася ще після першого прильоту. Але в неї були дві маленькі собачки. Її перекидали туди-сюди, ніде не могла знайти собі місця з тваринами. Врешті не витримала і повернулася додому. Випрала білизну, розвісила… і тоді прилетіло вдруге. Її вбило прямо у квартирі», – розповіла херсонка Ольга Чернишова.
Балкон у Херсоні. Фото: Ольга Чернишова / фейсбук
А речі так і залишилися висіти – під дощем і сонцем. І, очевидно, висять вони вже давно, ставши символом обірваного життя.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чи потрібен пам’ятник Херсону в Києві – думка жителів Херсонської громади
Тихі символи війни, які залишає реальність
Такі історії не поодинокі. Війна залишає по собі не лише зруйновані будівлі, а й речі, які якимось чином залишаються цілими, коли навколо – руїни.
Світ уже знає про керамічного півника з Бородянки, який уцілів серед зруйнованої кухні. Він залишився стояти на полиці після руйнування квартири. Ця історія швидко розлетілася світом, а півник і кухонна шафа стали символом незламності.
Шафка з керамічним півником. Бородянка. 2022 рік. Фото: Єлизавета Серватинська
Пам’ятаємо й історію про «жовту» кухню в Дніпрі, що вистояла після ракетного удару по житловому будинку. Символічно, що на столі так і залишилася стояти тарілка з яблуками.
Вціліла кухня після ракетного удару. Дніпро. 2023 рік. Фото: Яна Доброносова
Ще один приклад – колекція керамічних котиків, які дивом вціліли у повністю зруйнованому будинку в Гостомелі.
Колекція керамічних котиків. Гостомель. 2023 рік. Фото: Світлана Савельєва
Подібні колись здавалося звичні предмети знаходили і продовжують знаходити і в інших містах України. Кожен з них має свій певний символ і значення.
У Бучі, Ірпені та Ізюмі … фотографи фіксували дитячі іграшки серед уламків будинків плюшеві ведмедики, ляльки, що залишилися на дорозі чи посеред руїн. Саме ці речі стають символом обірваного й травмованого дитинства.
В квартирах залишалися накриті столи – чашки, тарілки, недоїдена їжа, ніби господарі просто вийшли на хвилину і не повернулися.
У зруйнованих будинках знаходили взуття біля дверей, зібрані речі, чи валізи, які ніхто не встиг зібрати. У школах – розкидані зошити й підручники з іменами дітей.
У містах і селах України залишилися тисячі таких мовчазних свідків. Вони не мають голосу, але розповідають про своїх власників, життя яких відібрала Росія. І покинута білизна на балконі в Херсоні – лише один із них.
Головне фото згенероване за допомогою ШІ
Марина Поліщук
