Марина Поліщук
Боти нашого ворога інформаційно тиснуть наш медіапростір.
Нашим людям потрібна віра, потрібен хоч якийсь оптимізм, але ворог домінує в коментарях. Усе зводиться до зради, політики та провокавання конфліктів між мешканцями країни.
Я дуже чекаю, коли наші кіберсили стануть на ноги, придушать ботів у нашому медіапросторі та перейдуть у наступ на «ту сторону».
Це така сама війна, як і на полях битв, тільки вона відбувається в інтернет-просторі.
***
Люди, що посадили тюльпани біля свого двору і змушені поїхати на чужину, якби ви знали, як ваші квіти лікують змучені голови херсонців, тримають купи наші мізки, дають хвилини радощі. Сьогодні сильний вітер мотиляє головки квітів, у дворі поламав нарциси, то милуюсь сусідськими тюльпанами.
***
я не сподіваюся на “пєрєміріє”. я сподіваюся на поширення “туапсе” на ще більшу територію росії – лише тоді дух перемовин дійде до росіян.
***
Поки нікуди не виходжу. Тим більше на машині не виїзжаємо. Хоч би скоріше листя на деревах зʼявилося, хоч якесь маскування від дронів. Чоловік іноді в магазин за хлібом ходить, та в аптеку. Дзижчання завжди поблизу.
***
Це мене просто вразило до глибини душі. Запитала про потребу в деревах – і у відповідь почула: “Людей залишилось мало, але руки хочуть садити.” Оце і є Херсон. Оце і є люди, які попри все – не здаються. Дякую вам за це світло!
***
Миколаїв… Так близько до незламної Херсонщини і так складно дістатись до рідної серцю Білозерки…
Дякую місту і людям, яких я зустріла за час свого короткого відрядження. Мені було дуже тепло на душі.
Повертаюся до тимчасового місця проживання з надією на краще.
Моя душа залишається вдома…
Ян Ярчук
Храбан Діана
